Протимінна діяльність Міністерства оборони України

Україна є однією з найбільш замінованих країн світу. Протимінна діяльність (ПМД) - це комплекс заходів, спрямованих на усунення мінної загрози і зниження її наслідків для цивільного населення. МОУ координує ці заходи у взаємодії з міжнародними організаціями та сертифікованими операторами.

П'ять напрямів протимінної діяльності

Відповідно до Міжнародних стандартів протимінної діяльності (МСПМД), ПМД охоплює п'ять взаємопов'язаних напрямів.

1. Інформування про мінну небезпеку

Заходи, що знижують ризик підриву на мінах і вибухонебезпечних залишках війни (ВЗВ). Охоплюють поширення інформації для населення, освіту та навчання - з урахуванням різних рівнів вразливості чоловіків, жінок і дітей.

2. Гуманітарне розмінування (demining)

Діяльність з усунення загроз від мін і ВЗВ: технічне обстеження, складання карт, очищення, маркування та передача розмінованої території. Виконують НУО, комерційні компанії, національні органи або військові підрозділи - як у режимі екстреного реагування, так і в плановому порядку.

За стандартами МСПМД, очищення від мін і ВЗВ є лише однією складовою процесу розмінування. Терміни «розмінування» і «гуманітарне розмінування» вважаються взаємозамінними.

3. Допомога постраждалим

Уся підтримка, що надається жертвам підривів - включно з тими, хто вижив: медична допомога, психологічна підтримка та реабілітація. Мета - зменшити як негайні, так і довгострокові наслідки травм.

4. Знищення запасів (stockpile destruction)

Фізична ліквідація накопичених вибухонебезпечних предметів для постійного скорочення їх кількості.

5. Агітаційно-просвітницька робота проти використання ППМ

Громадська підтримка та інформаційні кампанії, спрямовані на усунення або послаблення ризику від протипіхотних мін (ППМ) і ВЗВ.

Міжнародно-правова база

Україна підтримала ключові міжнародні угоди у сфері ПМД:

• Оттавська конвенція - КЗППМ (Anti-Personnel Mine Ban Convention, APMBC). Вона забороняє застосування, виробництво, накопичення та передачу протипіхотних мін і зобов'язує держави їх знищити. Стаття 5 визначає вимоги до очищення замінованих районів, стаття 6 - заходи з прозорості, включно з інформуванням місцевого населення. Прийнята у 1997 році.
• КЗЗ (Конвенція 1980 року про певні різновиди звичайної зброї, CCW) зі змінами 2001 року. Вона складається з п'яти протоколів. З протимінною діяльністю пов'язані два: Переглянутий Протокол II (наземні міни та міни-пастки) і Протокол V (вибухонебезпечні залишки війни).

Як розвивалась протимінна діяльність

ПМД пройшла шлях від суто військового завдання до міжнародно визнаного гуманітарного пріоритету:

1. 1980-ті - розмінування силами армій: фокус на розчистці проходів для військ, реагування на виявлені ВНП.
2. Кінець 1980-х - ООН звертається до міжнародної спільноти з першим закликом фінансувати гуманітарне розмінування (Афганістан). Засновані перші НУО: Halo Trust (1988) і Mines Advisory Group (1989).
3. Початок 1990-х - перші програми гуманітарного розмінування в Афганістані, Кувейті, Камбоджі, Мозамбіку, Анголі.
4. Середина 1990-х - старт міжнародної кампанії за заборону ППМ. Центральним бенефіціаром стає цивільне населення: пріоритет зміщується на зниження ризиків, допомогу постраждалим і зменшення впливу ВЗВ на економіку.
5. 1997 - прийняття Оттавської конвенції.
6. Сьогодні - ПМД охоплює не лише розмінування, а й питання соціально-економічного розвитку і безпеки громад.

Серед найважливіших проблем, які нині вирішує ПМД: загибель і каліцтва серед цивільного населення, обмежений доступ до земельних і водних ресурсів, перешкоди для гуманітарної допомоги та відновлення інфраструктури.