Перейти до головного вмісту

Від нафтобаз азова до нафтового вузла «Дружби»: б'ємо по економіці забезпечення російських військ

Масштабна пожежа з яскравим полум'ям і густим чорним димом на території нафтопереробного об'єкта росії
Українські сили уразили об'єкти нафтової інфраструктури, логістики та засоби ППО росії

Упродовж 16–21 листопада Сили оборони України завдали серії ударів по нафтовій інфраструктурі, військовій логістиці, засобах ППО, пунктах управління та об’єктах забезпечення російської армії.

Цей період позначився не одним резонансним ураженням, а послідовним впливом на різні складові російської воєнної системи. Українські сили атакували об’єкти, від яких залежить виробництво й постачання пального, переміщення військових вантажів, управління безпілотниками, захист стратегічної інфраструктури та підтримання техніки в боєздатному стані.

Від краснодарського краю та ростовської області до башкортостану й татарстану – географія уражень продемонструвала, що російський тил більше не може розраховувати на недосяжність своїх стратегічних об’єктів.

Удари по паливній інфраструктурі: під тиском виробництво, зберігання та транспортування

Одним із ключових напрямків українських операцій стало послідовне ураження російської нафтової інфраструктури.

У ніч на 16 листопада Сили оборони атакували ільський нафтопереробний завод у краснодарському краї. Під удар потрапили установки первинної переробки нафти АТ-4, АТ-5 та АТ-6, а також комплекс виробництва автомобільного бензину.

Потужність підприємства становить близько 6,6 млн тонн нафти на рік. Його географічне розташування робить завод важливим для забезпечення російських військ на південному напрямку та в тимчасово окупованому Криму.

У нічному небі горить промисловий російський об'єкт з високою трубою.
Безпілотники атакували ростовську область росії. У місті азов виникли пожежі на чотирьох виробничих об’єктах

Того самого дня Сили оборони уразили три нафтобази в російському азові ростовської області: «Флеш Енерджі», «Транзит-Експрес» та «Азовську».

Ці об’єкти виконують різні функції в паливному ланцюгу:

  • «Флеш Енерджі» забезпечує зберігання та постачання нафтопродуктів;
  • «Транзит-Експрес» працює як перевалочний термінал із можливістю перевантаження пального із залізничного транспорту на автомобільний;
  • «Азовська» має значні потужності зберігання та перевалки.

Таким чином, під удар потрапили не лише потужності з виробництва пального, а й інфраструктура, яка дозволяє його накопичувати, розподіляти та доставляти споживачам.

На тлі міської забудови здіймаються полум'я та величезна хмара густого чорного диму з промислової зони
Сили оборони уразили нафтопереробний завод «Газпром Нафтохім Салават» у башкортостані

Наступної ночі, 17 листопада, українські сили завдали удару по нафтохімічному комплексу «Газпром нафтохім Салават» у башкортостані. Підприємство розташоване приблизно за 1 500 кілометрів від українського кордону та має потужність переробки близько 10 млн тонн нафти на рік.

Тут виробляють бензин, дизельне й авіаційне пальне, мастильні матеріали та нафтохімічну продукцію. Після влучання на території комплексу пролунали вибухи та виникла пожежа.

Також 17 листопада оператори 1-го окремого центру безпілотних систем повідомили про ураження нафтопереробного заводу «Башнефть-Уфанефтехим» в уфі. Це підприємство входить до уфимського нафтопереробного комплексу, загальна потужність якого становить близько 23,5 млн тонн нафти на рік. Водночас ступінь пошкодження заводу потребує окремого підтвердження.

У ніч на 18 листопада українські сили повторно уразили ільський НПЗ, а також завдали удару по афіпському нафтопереробному заводу в краснодарському краї. За даними Генерального штабу ЗСУ, на ільському НПЗ уражено резервуарний парк, а на афіпському – установку переробки нафти.

Зоране поле та суха трава на передньому плані, а в далині густий темний дим, що тягнеться в небо
Сили оборони України в ніч на 18 листопада дронами уразили ільський та афіпський нафтопереробні заводи у краснодарському краї рф

Згодом масштаби пошкоджень ільського підприємства уточнили: один резервуар РВС-5000 знищено, ще вісім резервуарів різної місткості пошкоджено. Також зазнали пошкоджень ділянка нафтопроводу, технічні та складська будівлі.

Ще одним важливим епізодом стало ураження 19 листопада нафтоперекачувальної станції «Калейкіно» в районі альметьєвська республіки татарстан.

Це один із ключових вузлів нафтової системи росії, через який приймають і змішують нафту з різних регіонів, після чого спрямовують її до нафтопереробних заводів та в систему магістрального нафтопроводу «Дружба».

За інформацією Генерального штабу ЗСУ, підтверджено ураження трьох резервуарів РВСПА-50 000 на території НПС «Калейкіно-1». Один резервуар загорівся, ще два зазнали пошкоджень. Кожен із них розрахований на зберігання до 50 тисяч кубометрів нафти.

Ураження цього об’єкта має значення не лише для локальної інфраструктури. Йдеться про вузол, який забезпечує рух сировини між видобутком, переробкою та подальшим транспортуванням. Вплив на такі точки створює додаткові труднощі для функціонування всього нафтового ланцюга.

Порушення військової логістики: Кримський міст та інші переправи

Окремим напрямком стали удари по транспортній інфраструктурі, яку російська армія використовує для забезпечення окупаційних угруповань.

У ніч на 16 листопада Сили оборони уразили Керченський міст, який з’єднує тимчасово окупований Крим із територією росії. Унаслідок атаки рух мостом тимчасово зупинили, було зафіксовано пошкодження конструкцій і дорожнього полотна.

У ніч на 17 листопада атака на міст продовжилася. Повідомлялося про обвал автомобільної арки. Цей епізод продемонстрував, наскільки складно росії гарантувати безпеку навіть об’єктам, які вона роками намагалася представити як захищені.

Наступне ураження Керченського мосту відбулося в ніч на 19 листопада. Цього разу Ракетні війська у взаємодії з іншими складовими Сил оборони застосували берегові ракетні комплекси ВМС ЗСУ «Нептун». За повідомленням Генерального штабу, ціль уражено, рух мостом перекрили, залізничне полотно зазнало пошкоджень.

Значення цих ударів визначається насамперед військовою роллю мосту. Це одна з головних транспортних артерій, якою росія доставляє на окупований півострів і далі на південний напрямок пальне, боєприпаси, озброєння та військову техніку.

Зображено завалений проліт автомобільної частини мосту через Керченську протоку, який з’єднує тимчасово окупований Крим із росією
Завалений проліт автомобільної частини мосту через Керченську протоку, який з’єднує тимчасово окупований Крим із росією

Важливо й те, що Керченський міст не є єдиним маршрутом забезпечення російських військ. Однак порушення його роботи збільшує навантаження на альтернативні шляхи, ускладнює планування перевезень і створює додаткові логістичні обмеження.

Ці дії доповнили попередні удари по переправах. Зокрема, 15 листопада було підтверджено пошкодження автомобільних мостів через Сіверський Донець поблизу Пришиба Луганської області та через річку Міус у районі таганрога ростовської області. Ще раніше, 14 листопада, було уражено міст через Міуський лиман біля лакедемонівки.

У ніч на 18 листопада під удар потрапив автомобільний міст через Сіверський Донець поблизу Станиці Луганської. А в ніч на 21 листопада Генеральний штаб повідомив про ураження ще одного автомобільного мосту через цю річку в районі Луганська.

Фактично йдеться про послідовне створення перешкод на маршрутах, якими російська армія переміщує особовий склад, пальне, боєприпаси та техніку.

Ураження ППО, пунктів управління та військових об’єктів

Не менш важливими стали операції проти засобів протиповітряної оборони, радіоелектронної боротьби та систем управління російськими військами.

17 листопада Генеральний штаб повідомив про ураження десяти російських радарів і станцій радіоелектронної боротьби. Зокрема, дві станції РЕБ були уражені в районі яковенкового на тимчасово окупованій території Криму та поблизу приазовського в краснодарському краї.

Такі об’єкти є важливими елементами російської системи виявлення, супроводження та протидії українським безпілотникам. Виведення їх з ладу може погіршувати здатність противника своєчасно виявляти повітряні цілі та створювати перешкоди для їх проходження.

19 та в ніч на 20 листопада Сили оборони продовжили ураження військової інфраструктури противника.

На брянщині було уражено зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир-С2». Цей комплекс призначений для прикриття військових та інфраструктурних об’єктів від повітряних загроз, зокрема безпілотників і ракет.

У районі Селидового Донецької області уражено пункт управління безпілотниками російських військ. Саме такі центри забезпечують організацію роботи операторів, координацію польотів і застосування БпЛА проти українських позицій та населених пунктів.

Крім того, у районах Рубіжного та Лисичанська Луганської області уражено склади матеріально-технічних засобів російських підрозділів. У районі Бердянська Запорізької області – місце зосередження озброєння та військової техніки.

Ще один важливий результат було озвучено 20 листопада Президентом України Володимиром Зеленським: за одну ніч Сили оборони уразили три пускові установки російських ракетних комплексів, призначених для застосування балістичного озброєння. На момент повідомлення було підтверджено знищення однієї цілі, результати щодо двох інших уточнювалися.

Це особливо важливо з огляду на те, що росія продовжує використовувати балістичні ракети для ударів по українських містах, енергетичній та цивільній інфраструктурі. Виявлення й ураження пускових установок безпосередньо впливає на спроможність противника готувати та здійснювати такі атаки.

У ніч на 21 листопада Сили оборони також уразили склад боєприпасів російського підрозділу в районі Первомайського на тимчасово окупованій території Криму. Пункти управління російських підрозділів уражено в районах Пришиба Запорізької області та Українська Донецької області.

Ці цілі доповнюють загальну картину: українські сили впливають не лише на засоби ураження противника, а й на його здатність управляти військами, накопичувати ресурси та організовувати бойову роботу.

Ремонтні потужності та авіація: удари по здатності відновлюватися

Окремої уваги заслуговують ураження російських ремонтних і авіаційних спроможностей.

У ніч на 18 листопада під хомутовкою курської області було уражено ремонтну базу російських військ. Такі об’єкти забезпечують відновлення пошкодженої бронетехніки, автомобілів та іншого військового майна.

Коли противник втрачає ремонтні потужності, він втрачає не лише конкретну базу, а й можливість оперативно повертати пошкоджену техніку до строю. Це збільшує навантаження на інші ремонтні підрозділи та ускладнює забезпечення військ на передовій.

Зображено два цілі літаки на бетонному покритті аеродрому та один обгорілий, частково зруйнований літак поруч із ними на тлі зеленої території.
Уражений літак Іл-76 на аеродромі «Стара Русса» в новгородській області

Також 18 листопада Генеральний штаб повідомив про результати ураження російського 123-го авіаремонтного заводу в старій руссі новгородської області. Йшлося про удар, завданий ще 10 листопада, наслідки якого вдалося уточнити згодом.

За підтвердженою інформацією, пошкоджено три військово-транспортні літаки російських повітряно-космічних сил, серед них – важкий Іл-76.

Цей результат важливий з огляду на роль військово-транспортної авіації у перекиданні особового складу, техніки, вантажів та інших ресурсів на значні відстані. Пошкодження літаків і ремонтної інфраструктури обмежує можливості противника відновлювати авіаційну техніку та підтримувати її в експлуатаційному стані.

Чому ці ураження мають стратегічне значення

Головна особливість українських операцій протягом цього періоду – комплексний характер впливу на російську воєнну машину.

Війна не обмежується безпосереднім зіткненням підрозділів на лінії фронту. Щоб продовжувати наступальні дії, російська армія повинна мати пальне, боєприпаси, справну техніку, захищені маршрути постачання, засоби зв’язку, розвідки та управління. Вона також потребує систем ППО, які прикривають військові об’єкти й тилову інфраструктуру.

Саме ці взаємопов’язані елементи опинилися під тиском українських ударів.

Перше – зменшення паливних і фінансових ресурсів противника. Ураження НПЗ, нафтобаз і нафтоперекачувальних станцій створює проблеми на різних етапах паливного циклу. Від виробництва до зберігання та транспортування. Це може ускладнювати забезпечення російських військ і водночас впливати на економічні ресурси, з яких фінансується війна.

Друге – ускладнення військової логістики. Ураження Керченського мосту та інших переправ змушує противника шукати альтернативні маршрути, змінювати схеми перевезень і витрачати більше часу на доставку вантажів. Для армії, яка веде бойові дії на великій території, навіть додаткові логістичні труднощі можуть мати відчутні наслідки.

Третє – послаблення протиповітряної оборони. Ураження комплексів ППО, радарів і станцій РЕБ створює прогалини в системі захисту російських об’єктів. Це має значення не лише для конкретного удару, а й для подальших операцій українських безпілотних і ракетних систем.

Четверте – зниження спроможностей противника застосовувати безпілотники та управляти військами. Пункти управління БпЛА, склади, місця зосередження техніки й озброєння є важливими вузлами бойового забезпечення. Їхнє ураження може порушувати координацію, зменшувати доступні ресурси та ускладнювати підготовку наступальних дій.

П’яте – обмеження здатності відновлювати бойовий потенціал. Ураження ремонтних баз, авіаремонтних підприємств і військово-транспортної авіації впливає на те, наскільки швидко росія може компенсувати втрати, повертати техніку до експлуатації та переміщувати ресурси.

Важливо, що ці ефекти не існують окремо. Пошкодження паливної інфраструктури впливає на логістику. Порушення логістики ускладнює забезпечення підрозділів. Послаблення ППО відкриває додаткові можливості для наступних ударів. А знищення ремонтних і командних спроможностей ускладнює відновлення системи після завданих втрат.

Не окремі вибухи, а послідовне послаблення воєнного потенціалу

Події 16–21 листопада демонструють, що Сили оборони України продовжують працювати не лише по безпосередніх військових цілях, а й по інфраструктурі, яка забезпечує здатність росії вести війну.

Від нафтопереробних підприємств у краснодарському краї та башкортостані до нафтоперекачувальної станції в татарстані, від Керченського мосту до складів боєприпасів, пунктів управління, засобів ППО та ремонтних баз – українські удари охопили різні рівні російської воєнної системи.

Це не означає, що кожне ураження автоматично зупиняє роботу підприємства чи позбавляє російську армію можливості виконувати певне завдання. Масштаби пошкоджень і тривалість відновлення окремих об’єктів різняться. Проте сукупний ефект таких операцій полягає в тому, що противнику доводиться витрачати більше ресурсів на захист, відновлення, переналаштування логістики та компенсацію втрат.

Українська стратегія полягає не лише в тому, щоб знищувати російські засоби безпосередньо на полі бою, а й у тому, щоб послідовно позбавляти російську армію ресурсів, маршрутів і можливостей, завдяки яким вона продовжує воювати.

Читайте також

Від бензину до нафтових танкерів: як українські удари послаблюють паливну систему та нафтові доходи росії

 

Теги