Кодекс військового священика (капелана)

Прийнято 05.06.2013 на засіданні
консультативно-дорадчого органу –
Ради у справах душпастирської опіки
при Міністерстві оборони України.

Військовий священик (капелан), відповідаючи на поклик Божий, бере на себе обов’язок дотримуватись заповідей любові та наступних принципів:

служити Богу і з Його допомогою людям, які служать і працюють у Збройних Силах України;

дотримуватись традицій і практики своєї церкви (релігійної організації);

бути свідомим того, що як військовий священик (капелан) для військовослужбовців Збройних Сил України він працюватиме в поліконфесійному середовищі і тому добровільно бере на себе обов’язок співпрацювати з капеланами інших релігійних конфесій для забезпечення душпастирської опіки військових та членів їхніх сімей, котрі перебувають під його опікою;

намагатися забезпечити задоволення релігійних потреб (душпастирську опіку) віруючим інших конфесій (релігій) в межах своєї компетенції так само сумлінно, як він це робитиме для вірних своєї конфесії (релігії);

поважати релігійні переконання та традиції віруючих військовослужбовців як і право на свободу світогляду невіруючих;

здійснюючи моління і Богослужіння, на яких присутні представники інших конфесій (релігій), намагатися звертати увагу на питання, які є спільними, не допускаючи міжконфесійних поділів та суперечок;

поважати релігійні вчення, переконання та практики кожного військового священика (капелана), який служить військовослужбовцям Збройних Сил України;

не вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України служіння чи використання практик, які суперечать релігійним практикам їхньої конфесії (релігії);

намагатися підтримувати своїх колег в служінні через побудову конструктивних відносин із ними, а також і з персоналом за місцем служіння;

намагатись бути прикладом у дотриманні духовних практик, святості та здорового способу життя, а також приділяти час для участі в освітніх та рекреаційних програмах, задля свого професійного та особистого розвитку;

узгоджувати розпорядок свого духовного служіння з військовим розпорядком;

у своєму служінні звертати увагу на працю з сім’ями військовослужбовців;

чесно захищати всіх від дискримінації на основі релігійних переконань, національності та статі;

дотримуватись конфіденційності щодо інформації, яка отримана під час його служіння;

не займатися переманюванням у свою віру послідовників інших конфесій (релігій), маючи право проповідувати тим, хто не ідентифікує себе з іншою конфесією;

маючи духовну владу, якою його наділила його церква (релігійна організація), ніколи не використовувати свій статус задля нанесення шкоди особистості людини в релігійному, моральному та емоційному розумінні; використовувати своє душпастирське служіння лише задля якнайкращого задоволення релігійних потреб людей, які перебувають під його опікою;

виявляти особисту віру та любов до Бога у своєму житті, намагаючись спільно зі своїми колегами священнослужителями сприяти служінню в гідності і честі, до якого вони були покликані.