ПРОТОКОЛ № 6 засідання Громадської ради при Міністерстві оборони України (далі – ГР при МОУ)

Місце проведення: м. Київ, вул. Грушевського 30/1, Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України, кімн. № 117.

Дата та час проведення: 31.03.2016 року, 11.00 — 14.00.

Присутні: члени Громадської ради у кількості 67 осіб із 107 обраних.

Замість: Бастрон Г.Є. — Табанюк Ігор Петрович, Жеребецький Тарас Михайлович — Харченко Максим Михайлович, Кузнєцов Валерій Євгенович — Кузнєцова Маргарита Георгіївна, Осіпов Олексій Миколайович — Дроздов Анатолій Валерійович, Скіпальський Олександр Олександрович — Лупаков Євген Олександрович, Червонописький Сергій Володимирович — Аблазов Валерій Іванович, Шаповал Володимир Михайлович — Дмитриєва Антоніна Миколаївна, Немикіна Олена Іванівна — Тищенко Олена Василівна.

Відсутні з поважних причин, але не надіслали своїх представників за довіреністю 9 осіб, а саме: Адзеленко О.В., Галуненко О.В., Костров М.М., Левицький І.С., Нагорнюк А.О., Немтінов В.М., Носаль В.О., Рацюк В.А., Федієнко О.П.,

Відсутні з невідомих причин — 31 осіб, а саме:

Бабич Я.Л., Бадзюк В.В., Бортнік Р.О., Брущенко В.В., Васільєв Ю.І., Воронцов В.Г., Гаврилов І.О., Гольдский В.С., Демченко Л.П., Дідковська І.О., Жилкін Я.О., Захарченко М.М., Крутій В.І., Мірошніченко М.С., Новіков В.О., Павленко В.І., Паламарчук А.В., Рейніш І.О., Рубан В.В., Садовський В.М., Соболь Р.В., Степанченко В.О., Учайкін Г.М., Федотов В.О., Фоменко В.В., Хаверчук А.В., Черватюк Л.Д., Чубай О.В., Шуберт І.В., Ямненко М.І., Яцина В.І.

Запрошені представники Міністерства оборони України (далі — МОУ) та Генерального штабу Збройних Сил України (далі — ГШ ЗСУ):

Якимчук В.С. — начальник відділу роботи з громадськими, релігійними організаціями та шефських зв’язків Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України;

Рудь В.І. — головний спеціаліст лікувально-евакуаційного відділу (з санаторно-курортним забезпеченням) Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України;

полковник Філь Г.О. — тимчасово виконуючий обов’язки начальника Управління інформаційно-пропагандистського забезпечення Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України

Представники громадськості у кількості 24 особи:

Полторацький С.С.- віце — президент ВГО імені М.І.Пирогова «Військова медицина України», Адшапашвілі Л.М. — ГО «Допомога Збройним Силам України», м. Бровари, Баранов В.А.- Об’єднання волонтерів, Діжичко М.В. — ГО «Юридична сотня», Дробинко А.А — керівник польотів у відставці, полковник запасу, Забігайло Ю.В., полковник запасу, Кашко В.Г., Кабанченко Г.В. — голова Громадської ради при Мінсоцполітики України, Литвиненко Н.Г. — Об’єднання волонтерського руху міста Борисполя, Попов В.Н. — ГО «Фонд допомоги офіцерам» м. Донецьк., Пустовіт Ю.Ф. — координатор Всеукраїнського об’єднання військово-патріотичних організацій, голова молодіжного крила ВГО «За майбутнє» в м. Фастів Київської області, Вдов’ян О. — МГО «Пласт — НСОУ», Жук К.О. — МГО «Пласт — НСОУ», Майоров Д.А. — ОУМ — «Джура», Машовець О.А. — волонтер (м. Київ), Панич В.С. — волонтер (м. Київ), Селютин С.В. — директор «Забудовник — Буд», Мінін Г.М. — ГР при Державній прикордонній служби України, Бесараб О.С. — ГО «Медична Палата України», Лавренюк В.Ф. — ГО «Юридична сотня України», Мудрик М.Й. — голова спілки ветеранів «Союз десантників», Кравченко С.В. — ГО «Медична палата України», Риболов О.О. — ГО ВСГО УБД, Бальбуза Б.К., ГО «Національний Альянс», Осінчук О.М. — СОУ Святошинська організація, Таланюк І. — голова громадської організації «Мала авіація», м. Івано-Франківськ.

Представники ЗМІ:

Головред газети «Право» — Музиченко В.С.;

Спецкор газети «Народна армія» — Вус Р.І.;

Кореспондент газети «Козацька Україна єдина» — Альперін Д.О.;

Оператор мультимедіа (ГШ МОУ) — Молодший Л.Т.;

Оператор мультимедіа (ГШ МОУ) — Шевченко А.Ф.;

Спецкор, телестудія МОУ — Мартинова М.Ф.;

Нач-к відділу соцполітики, газета «Народна армія» — Туровець Р.В.

Головуючий — Палій В.М.

Секретар — Баранська Т.Р.

Засідання правочинне.

Голосували: За — 67. Проти — 0. Утримались — 0.

Рішення прийнято.

Порядок денний

1. Стан медичного та санаторно-курортного забезпечення військовослужбовців, учасників бойових дій, ветеранів військової служби, ветеранів війни та членів їх сімей.

Доповідач:

головний спеціаліст лікувально-евакуаційного відділу (з санаторно-курортним забезпеченням) Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України Рудь Володимир Іванович;

співдоповідач: голова Комітету № 7 з питань медичного забезпечення військовослужбовців, учасників АТО, ветеранів військової служби, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України Малиш Олександр Олексійович.

2. Інформація щодо діяльності органів військового управління з питань військово-патріотичного виховання особового складу Збройних Сил України і молоді та висвітлення цих заходів у військових ЗМІ.

Доповідач:

начальник відділу роботи з громадськими, релігійними організаціями та шефських зв’язків Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України Якимчук Віталій Степанович;

співдоповідач: тимчасово виконуючий обов’язки начальника Управління інформаційно-пропагандистського забезпечення Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України полковник Філь Григорій Олексійович;

співдоповідач: голова Комітету № 8 з питань військово-патріотичного виховання, шефської, воєнно-історичної роботи та зв’язків з молодіжними організаціями Харечко Михайло Миколайович.

3. Розгляд Звіту про діяльність Громадської ради при Міністерстві оборони України у 2015 році.

Доповідач:

Голова Громадської ради при Міністерстві оборони України Палій Віктор Миколайович.

4. Розгляд проекту Плану роботи Громадської ради при Міністерстві оборони України на 2016 рік.

Доповідач:

Голова Громадської ради при Міністерстві оборони України Палій Віктор Миколайович.

5. Різне.

Голосували: За — 67. Проти — 0. Утримались — 0.

Рішення прийнято.

З першого питання Порядку денного

Слухали:

Доповідь головного спеціаліста лікувально-евакуаційного відділу (з санаторно-курортним забезпеченням) Військово-медичного департаменту МО України Рудя В.І. (додаток 1) та співдоповідь голови Комітету № 7 Малиша О.О. щодо стану медичного та санаторно-курортного забезпечення військовослужбовців, учасників бойових дій, ветеранів військової служби, ветеранів війни, членів їх сімей.

Виступили:

Маматов О.Л. щодо:

повернення у підпорядкування Міноборони військових санаторіїв «Моршинський» та «Шкло»;

реабілітації військовослужбовців, які повертаються з АТО;

проведення тендерів по закупівлі лікарських засобів для медичного забезпечення АТО;

недостатнє комплектування медичними аптечками бійців 128 бригади ЗСУ.

Савченко В.М. щодо:

не в повній мірі забезпечення спеціалізованими лікарськими препаратами відділень поліклінік та госпіталю;

не належного рівня підготовки військових лікарів у непридатних для навчання приміщеннях Військово-медичної академії МО України;

обмеження в лікуванні ветеранів військової служби в санаторіях та госпіталях.

Новіков А.М. — щодо можливості підняття рівня надання медичних послуг військовослужбовцям та військовим пенсіонерам України до рівня медичної допомоги в країнах — членах НАТО.

Кузнєцова М.Г. щодо використання санаторно-курортної бази в місті Бердянську, де проходили лікування ветерани — учасники бойових дій в Афганістані.

Осінчук О.М. — член Спілки офіцерів України, щодо доцільності продовження фінансування санаторно-курортного лікування ветеранів військової служби під час ведення бойових дій в Україні та чи ведеться облік щорічного використання путівок ними.

Рудь В.І. надав роз’яснення по кожному питанню, які надійшли від громадськості в ході засідання Громадської ради.

Вирішили:

1.​ Доповідь головного спеціаліста лікувально-евакуаційного відділу (з санаторно-курортним забезпеченням) Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України Рудь Володимир Івановича та співдоповідь голови Комітету № 7 з питань медичного забезпечення військовослужбовців, учасників АТО, ветеранів військової служби, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України Малиша Олександра Олексійовича щодо стану медичного та санаторно-курортного забезпечення військовослужбовців, учасників бойових дій, ветеранів військової служби, ветеранів війни та членів їх сімей взяти до відому.

2.​ Проект рішення ГР МОУ з першого питання порядку денного (додаток 2) прийняти за основу, членам ГР при МОУ за результатами виступів та обговорення до 15.00 4 квітня 2016 року надати пропозиції до рішення на e-mail: [email protected] , а Правлінню ГР при МОУ їх опрацювати та оформити.

3.​ Правлінню ГР при МОУ питання від ГР МОУ, які потребують детального вивчення та опрацювання, оформити у вигляді звернень до Міністра оборони України та керівників структурних підрозділів МОУ і ГШ ЗСУ за належністю.

4.​ Доручити Голові Комітету № 7 Малишу О.О., членам ГР при МОУ Маматову О.Л., Віданову А.В. спільно з керівництвом Військово-медичного департаменту МОУ розробити проект змін до наказу МОУ щодо медичного постачання та сприяти організації МОУ сучасної стоматологічної допомоги військовослужбовцям та ветеранам ЗСУ (стосовно забезпечення матеріалами для фото-полімерних пломб, протезування зубів з металокераміки, постачання печей для виготовлення протезів зубів з металокераміки на безоплатній основі та встановлення доступних цін для імплантатів). Про хід виконання цього рішення ГР при МОУ поінформувати членів Правління Громадської ради на черговому її засіданні.

Голосували: За — 67. Проти — 0. Утримались — 0.

Рішення прийнято.

З другого питання порядку денного

Слухали:

Доповідь начальника відділу роботи з громадськими, релігійними організаціями та шефських зв’язків Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України Якимчука В.С. (додаток 3), співдоповіді тимчасово виконуючого обов’язки начальника Управління інформаційно-пропагандистського забезпечення Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України полковника Філя Г.О. (додаток 4), Голови Комітету № 8 Харечка М.М. щодо діяльності органів військового управління з питань військово-патріотичного виховання особового складу, молоді та висвітлення заходів у ЗМІ (додаток 5).

Виступили:

Доброжан В.В. (голова молодіжної громадської організації «Ніхто, крім нас» м. Рубіжне Луганської області) щодо відсутності підтримки Міноборони та Генерального штабу ЗСУ в проведенні заходів патріотичними громадськими організаціями, в тому числі і бездіяльності Луганського обласного військового комісаріату.

Распопов В.В. щодо планування заходів в Міноборони з нагоди відзначення Дня Перемоги;

Лупаков Є.О. щодо:

збереження філій Національного військово-історичного музею Збройних Сил;

призначення колишнім Міністром оборони Лєбєдєвим керівника Національного військово-історичного музею Збройних Сил, який очолює громадську організацію «Звезда» і, за словами виступаючого, є товаришем сепаратиста Гіркіна;

відмов Міністерства оборони України від участі в патріотичних заходах, які організовують громадські організації, як-то в місті Базар;

Осінчук О.М. щодо недопущення корупційних дій під час призначення на офіцерські посади та можливості введення незалежного експертного оцінювання рівня фахової підготовки кандидатів;

Малиш О.О. щодо ротації військовослужбовців Східного регіону на Захід і навпаки;

Пустовіт І.С. (голова молодіжного крила ВГО «За майбутнє» в м. Фастів Київської області) щодо:

низького рівня допризовної підготовки молоді;

активізації громадськості в питаннях створення військово-патріотичних клубів;

недостатнє кадрове забезпечення з питань налагодження взаємодії між Міністерством оборони та патріотичними громадськими організаціями;

надання Міністерством оборони та Генеральним штабом ЗСУ допомоги у виділенні приміщень (класів) у військових комісаріатах для роботи з молоддю та сприяння налагодженню шефських стосунків між військовими частинами та навчальними закладами (тези виступу додаток 6);

Чижмар Ю.І. щодо:

організації військово-патріотичної роботи в Товаристві сприяння обороні України та проведення ряду заходів з метою підготовки молоді в умовах, наближених до бойових дій;

відсутності підтримки керівництва ТСОУ в проведенні заходів військово-патріотичного виховання;

продовження «дерибану» нерухомого майна ТСОУ і небажанні розглядати на засіданні ТСОУ питань, пов’язаних з АТО;

необхідності посилення громадського контролю, в тому числі контролю з боку Громадської ради при Міноборони, за діяльністю ТСОУ (тези виступу додаток 7)

Таланюк І. (голова громадської організації «Мала авіація», м. Івано-Франківськ) щодо:

військово-патріотичних проектів та вишколів із залученням учнівської та студентської молоді;

гострої необхідності надання допомоги Міністерством оборони України в подальшій реалізації проектів патріотичного характеру;

розглянути можливість надання списаної демілітаризованої техніки для експонатів;

долучення Міноборони до внесення змін у законодавство України з питань виділення землі для проведення вишколів молоді та розрахунку орендної плати за неї;

Алимов В.В. щодо сприяння конкретній допомозі Збройним Силам України, створення виховних структур і капеланської, надання морально-психологічної підтримки військовослужбовцям в районі проведення АТО. Висловлено прохання включити представників від Громадської ради до складу Ради у справах душпастирської опіки при Міноборони;

Костюк О.В. щодо міжнародної технічної допомоги та необхідності створення робочої групи Громадської ради при МОУ з питань сприяння надання міжнародної технічної допомоги (фінансових та інших ресурсів та послуг, що відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України) відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» (із змінами).

Вирішили:

1. Прийняти до відома інформацію щодо діяльності органів військового управління з питань військово-патріотичного виховання особового складу ЗСУ і молоді та військових ЗМІ.

2. Громадська рада при Міністерстві оборони України свідчить, що події, які відбуваються в зв’язку з агресією Росії проти України, висвітлили ряд проблем з питань патріотичного і військово-патріотичного виховання на державному рівні, а саме:

— неспроможність протистояти потужному негативному інформаційно-психологічному впливу на свідомість громадян України та нав’язуванню чужих цінностей;

— відсутність підготовлених структур та дуже мала кількість підготовлених фахівців, спроможних організувати військово-патріотичну роботу;

— низький рівень фінансового забезпечення заходів військово-патріотичного виховання;

— низький відсоток в інформаційному просторі держави кінопродукції та друкованих матеріалів у ЗМІ патріотичного змісту;

— застарілість окремих форм та методів військово-патріотичного виховання.

2. Членам ГР при МОУ — керівникам громадських об`єднань;

— мобілізувати діяльність інститутів громадянського суспільства у взаємодії з органами військового управління щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки, затвердженої Указом Президента України № 580/2015 від 13 жовтня 2015 року;

— взяти активну участь у оголошеному МОУ конкурсі з визначенням проектів, розроблених Всеукраїнськими громадськими об`єднаннями та творчими спілками військово-патріотичного спрямування, для реалізації яких надається фінансова підтримка в 2016 році.

3. Громадській раді при Міністерстві оборони України сприяти виконанню:

— Указу Президента України від 12 червня 2015 року № 334/2015 «Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді»;

— законодавства України щодо військово-патріотичного виховання;

— проведення громадської експертизи нормативно-правових актів та змін до них, які розробляються в Міністерстві оборони України та Головному управлінні морально-психологічного забезпечення ЗС України щодо військово-патріотичного виховання;

— вивчення та врахування громадської думки у формуванні та реалізації державної політики у сфері військово-патріотичного виховання;

— інформування громадськості щодо заходів, пріоритетних напрямків діяльності Міноборони з питань військово-патріотичного виховання;

— опрацювання пропозицій до проекту Державної програми військово-патріотичного виховання на 2016-2020 роки;

— заходів системи військово-патріотичного виховання в Україні.

4. Пропонувати Міноборони, Генеральному штабу ЗСУ та іншим органам військового управління:

— більш активно залучати інститути громадянського суспільства до процесів прийняття рішень з питань військово-патріотичного виховання особового складу ЗС України та молоді;

— приділити увагу розвитку та зміцненню матеріально-технічної бази у сфері військово-патріотичного виховання;

— сприяти створенню Центрів військово-патріотичного виховання дітей та молоді, як основного органу управління процесом патріотичного виховання, налагодженню більш плідної взаємодії між загальноосвітніми навчальними закладами і військовими комісаріатами, військовими частинами у питаннях підбору педагогічних кадрів для викладання допризовної військової підготовки в навчальних закладах, підвищення їх професійного рівня, проведення профорієнтаційної роботи серед молоді та її підготовки до збройного захисту держави.

5. Враховуючи отриманий досвід під час проведення антитерористичної операції, Громадській раді при МОУ сприяти Міністерству оборони:

а) проведенню у взаємодії з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськості, різноманітних військово-патріотичних культурно-просвітницьких, мистецьких заходів та акцій безпосередньо на території збірних пунктів військових комісаріатів, військових частин;

б) створенню та розміщенню в органах державної влади, місцевого самоврядування, навчальних установах, закладах культури та мистецтва стендів, куточків, експозицій, присвячених військовослужбовцям, які віддали життя за Україну;

в) вирішенню питань щодо внесення змін до навчальних програм у контексті забезпечення зв’язку кожного предмета, який викладається у загальноосвітній школі, ВНЗ із його практичним застосуванням під час виконання бойових завдань щодо захисту України, українського народу, прав людини, родини, забезпечення миру;

г) проведенню в регіонах акцій на підтримку ЗС України, залучення до них військовослужбовців, які брали участь в АТО, громадських об`єднань військово-патріотичного спрямування, духовенства, авторитетних представників громадськості;

д) організації та проведенню спільно з органами державної влади та місцевого самоврядування урочистих проводів військовозобов’язаних до військових комісаріатів, висвітлення у засобах наочності військових частин, військових комісаріатів, закладів культури, інформування про приклади героїзму та мужності військовослужбовців, виявлені під час виконання бойових завдань в місці проведення АТО.

6. Доручити Правлінню Громадської ради при МОУ опрацювати підняті членами Громадської ради проблемні питання та пропозиції з військово-патріотичного виховання і довести їх встановленим порядком до керівництва Міноборони та Генерального штабу ЗСУ.

Голосували: За — 67. Проти — 0. Утримались — 0.

Рішення прийнято.

З третього питання Порядку денного

Слухали: інформацію Голови Громадської ради при Міноборони
Палія В.М. щодо проекту Звіту про діяльність ГР при МОУ в 2015 році.

Вирішили:

1. Інформацію Голови Громадської ради при Міноборони Палія В.М. взяти до відому.

2. Затвердити Звіт про діяльність ГР при МОУ в 2015 році (Додаток 8).

Голосували: За — 67. Проти — 0. Утримались — 0.

Рішення прийнято.

З четвертого питання порядку денного

Слухали: інформацію Голови Громадської ради при Міноборони
Палія В.М. щодо проекту Плану роботи ГР при МОУ в 2016 році щодо попереднього погодження його з структурними підрозділами МОУ та ГШ ЗСУ.

Вирішили:

1. Інформацію Голови Громадської ради при Міноборони Палія В.М. взяти до відому.

2. Затвердити План роботи ГР при МОУ в 2016 році та з протокольним рішенням подати його на погодження Міністру оборони (Додаток 9).

Голосували: За — 67. Проти — 0. Утримались — 0.

Рішення прийнято.

З п’ятого питання порядку денного

Слухали:

Інформацію заступника Голови Громадської ради Чепця В.І. щодо делегування Голови Комітету ГР при МОУ № 4 з питань науки, освіти та кадрової політики Петренка М.М. для залучення в якості громадського експерта до Національного координаційного центру кібербезпеки, що створюється відповідно до вимог Указу Президента України від 15 березня 2016 року № 96/2016.

Вирішили:

1. Підтримати пропозицію щодо делегування Голови Комітету ГР при МОУ № 4 з питань науки, освіти та кадрової політики Петренка М.М. для залучення в якості громадського експерта до Національного координаційного центру кібербезпеки, що створюється відповідно до вимог Указу Президента України від 15 березня 2016 року № 96/2016.

2. Доручити Голові ГР при МОУ Палію В.М. підготувати та надати відповідне звернення до секретаря РНБО України Турчинова О.В. з пропозицією розглянути кандидатуру Голови Комітету ГР при МОУ № 4 з питань науки, освіти та кадрової політики Петренка М.М. для залучення в якості громадського експерта до Національного координаційного центру кібербезпеки.

Голосували: За — 67. Проти — 0. Утримались — 0.

Рішення прийнято.

Слухали:

Інформацію Голови Комітету ГР при МОУ № 4 з питань науки, освіти та кадрової політики Петренка М.М. щодо:

проблем ремонту інженерної техніки та можливостей відновлення в Україні системи створення і виробництва сучасних засобів інженерного озброєння ЗСУ;

сприяння оснащенню особового складу сучасними комплектами бойового спорядження.

Вирішили:

1. Доручити Правлінню ГР при МОУ підготувати звернення до Міністра оборони України з пропозицією розглянути можливість створення при Національному інституті стратегічних досліджень позаштатної робочої групи, яка б на громадських засадах розробила проект «Концепції прискореного створення та забезпечення виробництва засобів інженерного озброєння Збройних Сил України подвійного призначення»

2. Доручити Правлінню ГР при МОУ підготувати звернення до Директора Військово-медичного департаменту МОУ з пропозицією розглянути проект науково-технічної роботи «Розробка і створення системи підвищення живучості і боєздатності сучасного бійця».

Голосували: За — 67. Проти — 0. Утримались — 0.

Рішення прийнято.

Слухали:

Інформацію Голови ГР при МОУ Палія В.М. про виконання Правлінням ГР при МОУ доручень засідання ГР при МОУ від 18.12.2015 року стосовно внесення змін до Структури ГР при МОУ та кадрових питань.

Вирішили:

1.Затвердити відповідно до рішення Правління ГР при МОУ (протокол № 2 від 18.01.2016 року) зміни до структури ГР при МОУ (додаток 10).

2.Затвердити відповідно до нової структури ГР при МОУ та рішення Правління ГР при МОУ (протокол № 4 від 11.02.2016 року ) заступників Голови ГР при МОУ: Першим заступником Голови ради — Семеріча Ю.П., Заступником Голови ради — координатором з питань забезпечення діяльності Збройних сил України — Гаращука П.Г., Заступником Голови ради — координатором з питань сприяння гуманітарної та соціальної політики Павловського В.А., Заступником Голови ради — координатором з питань реформування та розбудови Збройних сил України Чепця В.І.

3. Затвердити Головою Комітету № 3 Повха В.М. (протокол Правління ГР при МОУ № 1 від 05.01.2016 року) та Головою Комітету № 5 Йосипчука Й,Й. (протокол Правління ГР при МОУ № 6 від 22.03.2016 року).

4. Ввести до складу Правління ГР при МОУ Йосипчука Й,Й. Повха В.М., Семеріча Ю.П.. Вивести з складу Правління ГР при МОУ Левицького І.С.

Голосували: За — 67. Проти — 0. Утримались — 0.

Рішення прийнято.

Додаток 1

Доповідь

головного спеціаліста лікувально-евакуаційного відділу (з санаторно-курортним забезпеченням) Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України

Рудь Володимир Іванович

на засіданні Громадської ради при Міністерстві оборони України

31 березня 2016 року

«Стан медичного та санаторно-курортного забезпечення військовослужбовців, учасників бойових дій, ветеранів військової служби, ветеранів війни та членів їх сімей»

Основні закони та нормативно-правові акти, що визначають діяльність Міністерства оборони України щодо медичного забезпечення:

Закон України від 6.12.91 № 1932-ХІІ «Про оборону України»;

Закон України від 6.12.91 № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України»;

Закон України від 20.12.91 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

Закон України від 24.03.98 № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;

Закон України від 19.11.92 № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;

Закон України від 28.02.91 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

Закон України від 24.02.94 № 4005-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

Закон України від 6.04.2000 № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

Закон України від 23.12.2010 № 2861-VІ «Про внесення змін до Закону України „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення“»;

Указ Президента України від 29.12.09 № 1124/2009 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2009 року „Про стан соціально-демографічного розвитку, охорони здоров’я і ринку праці в Україні“»;

Указ Президента України від 6.04.11 № 400/2011 «Про Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України».

Відповідно до чинного законодавства України на медичному забезпеченні у закладах охорони здоров’я знаходяться близько

1 млн.180 тис. осіб, з них:

військовослужбовців — 218 тис.,

пенсіонерів Міністерства оборони України (ветерани військової служби, ветерани війни, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інш.) — 330 тис.,

членів сімей військовослужбовців та пенсіонерів Міністерства оборони — 585 тис.,

працівників ЗС України, які працюють в шкідливих умовах — 47 тис.

Відповідно до чинного законодавства України на медичному забезпеченні у закладах охорони здоров’я знаходяться близько

1 млн.180 тис. осіб, із них:

військовослужбовців — 218 тис.,

пенсіонерів Міністерства оборони України (ветерани військової служби, ветерани війни, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інш.) — 330 тис.,

членів сімей військовослужбовців та пенсіонерів Міністерства оборони — 585 тис.,

працівників ЗС України, які працюють в шкідливих умовах — 47 тис.

Для надання медичної допомоги військовослужбовцям, пенсіонерам МО, членам їх сімей, працівникам ЗС України медична служба Збройних Сил України у своєму складі має:

— Національний військово-медичний клінічний центр (м. Київ);

— Військово-медичні клінічні центри регіонів (міста Одеса, Львів, Харків, Вінниця), Військово-медичний клінічний центр професійної патології особового складу ЗС України (м. Ірпінь);

— 15 військових госпіталів;

— 2 поліклініки, з яких 1 стоматологічна (м. Київ) та 1 — з денним стаціонаром (м. Івано-Франківськ);

— 4 мобільних військових госпіталя (у складі ВМКЦ регіонів).

Загальна ліжкова місткість — 6230 од.

У 2015 році лікувально-профілактичними закладами Збройних Сил України забезпечено стаціонарне лікування 184,1 тис. осіб, в тому числі:

військовослужбовців — 123.2 тис.;

пенсіонерів МО України — 26.0тис.;

працівників ЗС України — 0.5тис.;

членів сімей військовослужбовців — 0.4 тис. тис.,

а також забезпечено 1 млн. 296 тис. амбулаторно-поліклінічних звернень до лікарів, у тому числі:

військовослужбовців — 745тис.;

пенсіонерів МО України — 366.3 тис.;

працівників ЗС України — 51.6 тис.;

членів сімей військовослужбовців — 3 тис.

На початок 2014 року загальна ліжкова місткість санаторно-курортних закладів складала 5650 ліжок, що давало можливість прийняти та оздоровити протягом року близько 89 тис. осіб за умови цілорічної роботи та 100% використання їх ліжкової місткості.

У зв’язку з анексією АР Крим медична служба ЗС України втратила шість санаторно-курортних закладів (4350 ліжок, що становило майже 80 % від загальної ліжкової місткості).

На сьогодні, для здійснення санаторно-курортного лікування та проведення медичної реабілітації пільгових категорій осіб, у підпорядкуванні Міністерства оборони України залишилось лише 3 санаторно-курортні заклади і одне санаторне відділення, загальною ліжкової місткістю 1400 ліжок за штатом (середня кількість розгорнутих ліжок протягом року — 1085), що дає можливість за умови цілорічної роботи та 100% використання їх ліжкової місткості прийняти на лікування близько 23 тис. осіб.

На сьогодні розгорнуто шість профільованих реабілітаційних відділень (центрів) на 515 ліжок.

ВМКЦ Західного регіону (м. Львів) — переважно поранення черепа і хребта;

ВМКЦ професійної патології особового складу ЗС України (м. Ірпінь) — переважно з наслідками поранень опорно-рухового апарату, нервової системи, психологічної травми.

Старокостянтинівський ВГ — психоневрологічний реабілітаційний центр;

Три відділення на 100 ліжок кожне в центрах медичної реабілітації та санаторного лікування:

Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» переважно для хворих з наслідками поранень внутрішніх органів, органів сечостатевої системи, з психологічними травмами;

Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця» переважно для хворих з наслідками поранень і травм нервової системи, опорно-рухового апарату, з психологічними травмами;

Центральний військовий клінічний санаторій «Хмільник» переважно для хворих з пораненнями та травмами опорно-рухового апарату, периферичних нервів, шкіри та з психологічними травмами.

У 2015 році в санаторно-курортних закладах Міністерства оборони України пройшло лікування та відпочило 13395 осіб, що на 16% менше ніж у 2014 році (16013 осіб).

Зменшення загальної кількості осіб, які пройшли санаторно-курортне лікування у санаторно-курортних закладах ЗС України, пов’язано із обмеженням пільг військовослужбовцям та членам їх сімей, кризовою ситуацією в країні та продовженням проведення АТО на сході країни.

Фінансування у 2015 році санаторно-курортного забезпечення по загальному фонду (82,023 млн. грн.), у порівнянні з 2014 роком (53,44 млн. грн.) — збільшилось на 50 %. Ці кошти дали можливість пролікувати 10405 пільгових категорій осіб або на 26 % більше в порівнянні з 2014 роком (8226 осіб).

Використання плану по пільгових санаторно-курортних путівках у порівнянні з 2014 роком (70,6%) залишилось на тому ж рівні і склало — 70%. Така ситуація в першу чергу пов’язана з обмеженням пільг на санаторно-курортне лікування для військовослужбовців і членів їх сімей та продовженням проведення АТО на сході України.

В порівнянні з 2014 роком кількість військовослужбовців, які скористались санаторно-курортним лікуванням у 2015 році збільшилась, але їх загальна кількість залишається ще на досить низькому рівні (у 2015 році — 512 осіб, у 2014 році — 233 особи), кількість членів сімей військовослужбовців також дещо збільшилась (з 1336 осіб до 1604 особи).

Крім того, 2019 військовослужбовців, у тому числі учасників бойових дій, пройшли реабілітаційне лікування у санаторно-курортних закладах ЗС України після лікування у госпіталях.

Кошторисом Міністерства оборони України на санаторно-курортне лікування та медичну реабілітацію на 2016 рік передбачено 88,75 млн. грн., що дасть можливість пролікувати 14756 осіб в т.ч.:

1). Військовослужбовців та ветеранів військової служби — 7669 осіб, із них:

безоплатне реабілітаційне лікування військовослужбовців — 2230;

безоплатне санаторно-курортне лікування військовослужбовців — учасників бойових дій (у т.ч. учасників АТО) — 2039;

безоплатне лікування громадян Корницьких (відповідно до рішення Дзержинського суду Донецької області у справі № 2-97-05 від 18.02.2005) — 2;

пільгове санаторно-курортне лікування військовослужбовців та ветеранів військової служби — 3398;

2). Членів сімей військовослужбовців та ветеранів військової служби — 3180;

3). Працівників Збройних Сил України — 452 особи;

4). Ветеранів війни та інвалідів — 3455.

У медичному забезпеченні мала місце велика кількість проблем та недоліків, пов’язаних насамперед із хронічним недофінансуванням, основними з яких були:

відсутність сучасних індивідуальних засобів медичного захисту у військовослужбовців, відповідного комплектно-табельного оснащення, медичного майна та обладнання, евакотранспортних засобів в медичних підрозділах військових частин і з’єднань;

повністю відсутні броньовані (переднього краю) засоби для вивозу поранених з поля бою та авіаційні засоби медичної евакуації;

механічне скорочення посад в медичних підрозділах призвело до деформації їх організаційно-штатної структури, укомплектованість їх особовим складом становила близько 90 %, у тому числі лікарями — близько 65 %.

Для медичного забезпечення військ в районі бойових дій:

розгорнуто за рахунок військових частин і з’єднань 38 медичних пунктів та медичних рот;

задіяно майже 400 осіб медичного персоналу;

100 санітарних автомобілів та 8 автоперев’язувальних.

Підсилення транспортними засобами для медичної евакуації (санітарні автомобілі та реанімобілі) на перших порах відбувалося за рахунок ВМКЦ та ВГ, розташованих поза межами АТО, а у подальшому — за рахунок відмобілізування 2-х автосанітарних рот, допомоги волонтерів, громадських організацій та громад окремих населених пунктів.

Гелікоптерами евакуйовано близько 3400 поранених військовослужбовці, а літаками АН-26 здійснено 180 виліто-рейсів та евакуйовано 3000 військовослужбовця.

Проблемне забезпечення ЗС України та закладів охорони здоров’я МО України лікарськими засобами, медичним майном і технікою існували завжди, проте особливо актуальними та відчутними вони стали під час АТО. Частина із них уже вирішена, але ще багато залишається.

У 2015 році централізовано закуплено лікарських засобів та виробів медичного призначення на загальну суму 199 млн. 862,2 тис. грн.

Централізовано закуплено: лікарських засобів на суму 34 961,1 тис. грн., сумок укладок медичних для комплектування аптечок медичних індивідуальних на суму 12 991,1 тис. грн., медичного обладнання на суму 6 522,3 тис. грн.

внесення необхідних змін у відповідні законодавчі та нормативно-правові акти;

завершення розроблення та затвердження Воєнно-медичної доктрини України, Настанови з медичного забезпечення ЗСУ на особливий період та інших необхідних керівних документів;

опрацювання сучасних організаційно-штатних структур та штатів закладів охорони здоров’я, медичних підрозділів та органів управління;

розроблення і затвердження комплектно-табельного оснащення медичної служби та забезпечення ним медичних підрозділів і військово-медичних закладів;

забезпечення військ броньованим транспортом для вивозу поранених з поля бою та засобами медичної, у тому числі аеромедичної, евакуації;

забезпечення медичних підрозділів та польових військово-медичних закладів сучасним санітарно-технічним обладнанням за модульним принципом;

формування нової системи військово-медичної освіти і науки.

Створення єдиного керівного органу управління медичним забезпеченням Збройних Сил України;

Дефіцит кадрів середнього медичного персоналу (штатних санітарних інструкторів рот та військових фельдшерів) у військової ланці із-за відсутності закладів по підготовці зазначеного персоналу для Збройних Сил України.

Відсутність на оснащенні військових частин броньованих санітарно-евакуаційних машин для евакуації поранених з поля бою та високопрохідної автомобільної санітарної техніки.

Відсутність на оснащенні військово-лікувальних закладів та медичних підрозділів військових частин сучасних зразків спеціальної медичної техніки (мобільні операційно-перев’язувальні контейнерного типу, пересувні рентгенологічні кабінети, пересувні стоматологічні кабінети, ДДА).

Додаток 2

Р І Ш Е Н Н Я

Громадської ради при Міністерстві Оборони України

від 31 березня 2016 року з першого питання порядку денного

Громадська рада при Міністерстві оборони України заслухавши доповідь головного спеціаліста лікувально-евакуаційного відділу (з санаторно-курортним забезпеченням) Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України Рудя Володимира Івановича та співдоповідь голови Комітету № 7 ГР при МОУ Малиша Олександра Олексійовича щодо стану медичного забезпечення та санаторно-курортного лікування військовослужбовців, учасників бойових дій, ветеранів ЗСУ та членів їх сімей, працівників ЗСУ з урахуванням виступів та пропозицій у ході обговорення пропонує для вирішення піднятих питань посилити сумісну роботу ВМД МОУ з ГР при МОУ з питань організації медичного забезпечення АТО щодо розробки та впровадження нової, науково обґрунтованої системи медичного забезпечення указаному вище контингенту, а саме:

1. Прийняти до відома інформацію головного спеціаліста лікувально-евакуаційного відділу (з санаторно-курортним забезпеченням) Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України Рудя Володимира Івановича та Голови Комітету № 7 ГР при МОУ Малиша Олександра Олексійовича. З метою налагодження співпраці МОУ та ГР при МОУ врахувати пропозиції щодо покращення медичного забезпечення учасників АТО, військовослужбовців, учасників бойових дій, ветеранів ЗСУ та членів їх сімей, працівників ЗСУ.

2. Рекомендувати:

2.1 Міністерству оборони України, Генеральному штабу Збройних Сил України та органам військового управління:

— широко залучати інститути громадського суспільства до процесів прийняття рішень з медичного забезпечення військовослужбовців, учасників бойових дій, ветеранів ЗСУ та членів їх сімей, працівників ЗСУ;

— вирішити питання щодо створення в складі громадських приймалень Міністра оборони України, з розміщенням на базі амбулаторно-поліклінічних відділень, поліклінік представників військово-медичної громадськості для проведення доступної та своєчасної консультації учасників бойових дій, ветеранів ЗСУ з медичних, медико-соціальних та медико-юридичних питань;

— організувати виїзди представників військово-медичної громадськості, для вивчення досвіду роботи ветеранських організацій країн НАТО та узгодження сумісної роботи з питань медичного забезпечення вищевказаного контингенту;

— залучити до складу комісії з представників Міністерства оборони та Генерального штабу, яка створена з метою здійснення перевірок на предмет надання медичних послуг та проведення реабілітації військовослужбовців, які повернулись з місць проведення бойових дій, представників Громадської ради при Міністерстві оборони України від Комітету (№ 7) з питань медичного забезпечення військовослужбовців, учасників АТО, ветеранів МОУ та членів їх сімей, працівників ЗСУ. До складу комісії включити: заступника Голови ГР при МОУ-Голову Комітету Малиша Олександра Олексійовича;

заступника Голови Комітету Маматова Олександра Леонідовича;

члена Комітету Пашинського Володимира Йосиповича;

— організувати в складі цієї комісії перевірку роботи медичних з залученням представників люстраційного органу МОУ;

— відновити навчання військових лікарів на військових кафедрах, у всіх вищих медичних навчальних закладах до дипломного та післядипломного навчання за військовими спеціальностями, підпорядкувати їх Міністерству оборони України. Включити до навчальних програм теми з питань розвитку громадянського суспільства;

— організувати роботу з підготовки медичних сестер та фельдшерів запасу (бакалаврів) на сучасному методичному рівні, з урахуванням досвіду проведення медичного забезпечення АТО та присвоєнням звання офіцерів запасу;

— Департаменту розробок і закупівель озброєння та військової техніки МО України, ЦНДІ, ОВТ, ВМД МОУ розробити та прийняти на озброєння Збройних Сил України відповідні зразки медичної техніки і в першу чергу броньованих транспортерів переднього краю та надлегких вертольотів;

— вирішити питання про Державне замовлення на розробку та закупівлю екіпіровки для стрілків-санітарів, санітарів, санітарів-носіїв, санітарних інструкторів та фельдшерів військової ланки;

— сприяти виконанню законодавства України щодо організації медичного забезпечення та санаторно-курортного лікування усіх категорій пацієнтів, які мають право на одержання лікувально-профілактичної допомоги в закладах охорони здоров’я Міністерства оборони України;

— ввести до складу регіональної приймальні Міністра оборони України представника військово-медичної громадськості та виділити приміщення в амбулаторно-поліклінічному відділені ВМКЦ Північного регіону (м. Харків) для активної роботи щодо консультації з медичних, медико — соціальних, медико-юридичних питань, виявлення та урахування пропозицій громадськості, захисту прав пацієнтів та медичних працівників, особливо з учасниками бойових дій (АТО) та членами їх сімей, тощо.

2.2. Військово-медичному департаменту Міністерства оборони України:

— вирішити питання щодо створення та впровадженню сучасної, науково обґрунтованої системи медичного забезпечення ЗСУ, яка б дозволяла організувати доступну та якісну лікувально-профілактичну допомогу в мирний час та забезпечувала підготовку військової медицини до виконання поставлених перед нею задач на особливий період;

— вирішити питання щодо якісної підготовки та перепідготовки військових медиків як кадру, так і запасу, ліквідувати радянську систему підготовки та розробити сучасну систему до дипломної та після дипломної підготовки не за цивільними, а за військово-медичними спеціальностями;

— відновити повноцінну роботу військової ланки військово-медичної служби ;

— з метою підвищення бойової, мобілізаційної та спеціальної підготовки підрозділів, частин та закладів медичної служби ЗСУ, знайти вирішення питання щодо нового альтернативного фінансування військової медицини;

— продовжити розробку та впровадження табельних та інших засобів індивідуального медичного захисту військовослужбовців;

— особливу увагу приділити розробці та впровадженню засобів виносу та вивозу поранених з полю бою («передка») ;

— розробити науково обґрунтоване прогнозування санітарних та безповоротних втрат з урахуванням даних по антитерористичній операції;

— організувати медичне забезпечення військовослужбовців, учасників бойових дій, ветеранів ЗСУ та членів їх сімей, працівників ЗСУ у відповідності до законодавчих та нормативно-правових актів.

2.3 Основні зусилля Громадської ради зосередити на:

— активній роботі членів Комітету № 7 в закладах охорони здоров’я МОУ щодо виявлення та урахування пропозицій громадськості з питань медичного забезпечення і здійснення належного громадського контролю за діяльністю цих закладів;

— захисті прав пацієнтів і медичних працівників;

— підготовці та внесені на розгляд ГР при МОУ щодо законодавчого та іншого нормативно-правового регулювання практичної діяльності МОУ з питань медичного, медико-соціального, медико-психологічного, медико-біологічного, медико-правового та інших відповідних напрямків діяльності;

— участь в організації ефективного функціонування системи медичного забезпечення вищевказаної категорії пацієнтів та доцільного використання коштів в мирний та воєнний час.

3. Громадській раді сприяти Комітету № 7 у підготовці звернень та вирішення питань:

— щодо прискорення створення державно — приватної мережі Центрів реабілітації учасників бойових дій та членів їх сімей;

— вирішення питання щодо включення до складу Координаційної ради сприяння розвитку громадського суспільства, як консультативно-дорадчого органу при Президентові України, представника від ГР при МОУ Голову ВГО ім. М.І.Пирогова «Військова медицина України» Малиша Олександра Олексійовича;

— з вирішення питання щодо розробок та закупівлі броньованих транспортерів переднього краю, надлегких вертольотів, екіпіровки особового складу військової ланки медичної служби МОУ;

— про внесення до складу регіональної громадської приймальні Міністра оборони України представника від військово-медичної громадськості та виділення приміщення в амбулаторно-поліклінічному відділені ВМКЦ Північного регіону (м. Харків) для консультативної роботи з учасниками АТО та пільговим контингентом;

— про залучення представників ГР при МОУ з Комітету № 7 до Комісії Міністерства оборони України та Генерального штабу, яка створена з метою здійснення перевірок на предмет надання медичних послуг та проведення реабілітації військовослужбовцям, які повернулись з місць проведення бойових дій: Малиша О.О.; Маматова О.Л.; Пашинського В.Й.;

— про вирішення питання включення до навчальних програм військових вищих навчальних закладів та підрозділів тем з питань розвитку громадянського суспільства;

— про створення спільної комісії ВМД МОУ та ГР при МОУ, з метою здійснення громадської експертизи ефективності діяльності медичних закладів.

Додаток 3

Доповідь

начальника відділу роботи з громадськими, релігійними організаціями

та шефських зв’язків Департаменту соціальної та гуманітарної політики

Міністерства оборони України Якимчука В.С.

«Інформація щодо діяльності органів військового управління з питань військово-патріотичного виховання особового складу Збройних Сил України і молоді та висвітлення цих заходів у військових ЗМІ

Тимчасова окупація Російською Федерацією частини території України — Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, розпалювання Росією збройного конфлікту в східних регіонах України та руйнування системи світової та регіональної безпеки і принципів міжнародного права висуває підвищені вимоги до свідомості, самосвідомості, мотивації та життєвих настанов молоді. Відомо, що вони безпоседньо формуються та розвиваються у процесі національно-патріотичного виховання взагалі та військово-патріотичного, зокрема.

(Військово-патріотичне виховання молоді — це активний процес системного, комплексного та всебічного впливу педагогів, державних і громадських організацій на свідомість, підсвідомість і поведінку особистості молодої людини, в тому числі і військовослужбовця, а також на психологію колективу в процесі їх життєдіяльності з метою формування у вихованців патріотизму, високих громадянських, моральних, професійних, соціально-психологічних, психічних і фізичних якостей, необхідних для успішного виконання у будь-яких умовах конституційного обов’язку щодо захисту України).

В Україні створена та діє система військово-патріотичного виховання молоді, визначено його суб’єкти (Міністерство освіти і науки України, Міністерство оборони України, Міністерство молоді та спорту України, Міністерство культури України, Генеральний штаб Збройних Сил України, відповідні органи управління освітою, органи військового управління, вихователі, викладачі, командири (начальники) всіх рівнів, а також заклади культури, наукові установи, навчальні заклади, засоби масової інформації, професійні та аматорські творчі колективи, військові частини та установи, громадські організації), об’єкти (учнівська та студентська молодь, допризовна молодь, резервісти військовослужбовці, працівники, вихованці військових ліцеїв та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою тощо, військові та трудові колективи),форми та методи роботи (найпопулярнішими формами є:

військово-спортивні ігри;

походи місцями слави українського народу;

військово-спортивні святі;

зустріч з учасниками Другої світової війни, антитерористичної операції, воїнами армії і флоту;

оборонно-спортивні табори;

листування з військовослужбовцями;

пошукова робота;

відвідування військових частин;

військово-спортивні вечори;

лекції на військово-патріотичні теми;

диспути з військово-патріотичного виховання;

екскурсії у музеї бойової слави;

читання мемуарної літератури;

підготовка експонатів до музеїв бойової слави українського народу;

ведення сімейних фотоальбомів;

підготовка матеріалів до «Книги Пам’яті України» тощо).

Відповідно до Положення про Міністерство оборони України (підпункт 83 пункту 4), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671, однією із функцій Міністерства оборони України є здійснення заходів щодо розвитку військово-патріотичного виховання громадян.

Виховання, у тому числі військово-патріотичне, є статутним обов’язком командирів (начальників) всіх рівнів.

На цей час у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України з метою запровадження системи військово-патріотичного виховання в Міноборони:

опрацьовано Концепцію військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 08.06.2010 № 295, а також Програму військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України на 2012-2017 роки та Перспективний план її реалізації, які затверджені наказом Міністра оборони України від 11.01.2012 № 14;

сформовано та запроваджено систему форм і методів військово-патріотичного виховання. Центральне місце в роботі з військово-патріотичного виховання посідає:

пропагування героїзму воїнів під час антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та увічнення пам’яті захисників України;

підготовка і проведення заходів до державних і військово-професійних свят;

відвідування військово-історичних музеїв, музеїв (кімнат) бойової (трудової) слави;

зустрічі з ветеранами національно-визвольних змагань, Другої світової війни, військової служби, учасниками бойових дій та антитерористичної операції, миротворцями, кращими військовослужбовцями частин;

проведення тематичних заходів за проблематикою — «Державна та військова символіка України — історія та сучасність», «Край, який ти захищаєш», «Джерела бойових традицій українського народу», «Борці за волю України» та ін.;

виконання у військових частинах ритуалів підйому (спуску) Державного Прапора України, складання Військової присяги, вручення особистої зброї, Бойового прапора, заступу на бойове чергування тощо;

надання допомоги громадським об’єднанням патріотичного спрямування у проведенні військово-історичних фестивалів, військово-патріотичних зборів, реконструкцій воєнно-історичних подій, військово-патріотичних ігор та військово-спортивних таборів молоді.

(Найбільш яскравими заходами військово-патріотичного виховання є:

організація та проведення концертних виступів творчих колективів Національного президентського оркестру та Заслуженого академічного Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України перед військовою аудиторією та громадянами України. Так, протягом трьох останніх місяців 2016 року силами АПІТ проведено 34 концерти, з яких 4 у польових умовах;

проведення екскурсійної та експозиційно-виставкової роботи Національним військово-історичним музеєм України та його філіями (Музей Повітряних сил (м. Вінниця), Волинський регіональний музей Українського війська та військової техніки (м. Луцьк), Меморіальний комплекс «Пам’яті Героїв Крут» (с Пам’ятне Чернігівської обл.), музей Героїв Дніпра (м. Івано-Франківськ), музей Ракетних військ стратегічного призначення (м. Первомайськ Миколаївської області), Центральний Військово-морський музей України (м. Одеса). Тільки у 1 кварталі 2016 року музейними закладами Міноборони створено 12 експозиційних виставок, проведено 238 екскурсій, якими охвачено 4589 відвідувачів, серед яких більше 50% військовослужбовці, учнівська та студентська молодь;

організація та проведення міжнародних та всеукраїнських наукових військово-історичних конференцій;

створення електронної бази історичних матеріалів, присвячених подіям на Сході України, для загального доступу для організації патріотичних заходів установами Міносвіти України, іншими зацікавленими сторонами;

продовження практики проведення уроків з предмета «Захист Вітчизни» для учнівської та студентської молоді у Національному військово-історичному музеї України та його філіях із залученням учасників АТО;

проведення Всеукраїнського конкурсу військово-патріотичної пісні, стройового та похідного маршу «Озброєні піснею, покликані маршем»;

організація та проведення спільно з Міносвіти України Міжнародних конкурсів з української мови імені Петра Яцика та мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка тощо).

Заходи Міністерства оборони України щодо посилення військово-патріотичного виховання громадян України

1. З метою напрацювання програмних та нормативно-правових актів з підвищення ролі національно-патріотичного виховання Міноборони взяло активну участь у:

підготовці Закону України від 16 червня 2015 року № 517 «Про внесення змін у додаток 2 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» стосовно визначення порядку здавання Бойових прапорів військовими частинами, які переформовуються (розформовуються) до музейних закладів України (це дозволить передавати Бойові прапори військових частин та інших структурних підрозділів Збройних Сил України, які вручалися з 1991 року, до Національного військово-історичного музею України, а також сприятиме збереженню бойових прапорів Збройних Сил України, активізації військово-патріотичного та культурного виховання громадян України) ;

підготовці Указу Президента України від 18 листопада
2015 року № 646/2015 щодо ухвалення змін до Указу Президента України від 30 жовтня 2000 року № 1173 «Про впорядкування присвоєння почесних найменувань військовим частинам, установам, вузлам зв’язку, органам та підрозділам» (бойові бригади Збройних Сил України будуть мати змогу носити ті почесні назви, які отримали за звитягу у боях з агресором);

опрацюванні та підготовці у складі робочої групи:

рекомендацій засідання круглого столу на тему: «Державна молодіжна політика в Україні: світовий і національний досвід» та учасників комітетських слухань на тему: «Формування патріотизму на національної свідомості дітей та молоді в сучасних умовах», що відбулися у Комітеті Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму відповідно 28.10.2015 та 22.12.2015;

Указів Президента України від 12 червня 2015 року № 334/2015 «Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді» та від 13 жовтня 2015 року № 580/2015 «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки»;

створенні разом з Мінмолодьспорт, іншими заінтересованими органами влади, Міжвідомчої комісії з питань національно-патріотичного виховання, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 р. № 524;

опрацюванні разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади за участі Товариства сприяння обороні України Спільного плану невідкладних заходів, спрямованих на налагодження взаємодії у питаннях національно-патріотичного виховання допризовної молоді та популяризації військової служби, який затверджено Міністром оборони України 21.08.2015 та погоджено з п’ятьма міністерствами та ТСОУ.

2. Здійснюється аналіз нормативно-правових актів з питань національно-патріотичного виховання, опрацьовуються питання щодо внесення відповідних змін до чинного законодавства:

спільно з Мінмолодьспорт іншими заінтересованими органами влади до Концепції допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, затвердженої Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948/2002;

до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2008 р. № 873 «Про премію імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва» (щодо збільшення розміру премії та введення 5 номінацій);

у зв’язку із затвердженням Указом Президента України від 13 жовтня 2015 року № 580/2015 Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки спільним наказом Мінмолодьспорт, МОУ, МОН, Мінкультури відмінено Концепцію національно-патріотичного виховання молоді, затвердженої спільним наказом чотирьох міністерств від 27.10.2009 № 3754/981/538/49;

спільно з Генеральним штабом Збройних Сил України опрацьовується Програма військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України на 2016 — 2020 роки та Перспективного плану реалізації Програми військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України на 2016 — 2020 роки (на заміну Програмі та Перспективному плану на період 2012 — 2017 роки, затверджених наказом Міністра оборони України від 11.01.2012 № 14).

3. Спільно з МОН організована робота щодо підвищення рівня викладання деяких предметів у загальноосвітніх навчальних закладах. З цією метою:

у складі робочої групи МОН доопрацьовується навчальна програма предмета «Захист Вітчизни» (розширення змісту та забезпечення практичної спрямованості розділів з основ початкової військової підготовки. З нового 2015/2016 навчального року у 10-11 класах на вивчення предмета відводиться 1,5 години на тиждень);

визначено завдання щодо матеріально-технічного забезпечення предмета «Захист Вітчизни».

( Відповідно до Концепції допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, затвердженої Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948/2002 (яку Мінмолодьспорт планує скасувати та видати нову Концепцію підготовки з основ цивільного захисту і військово-патріотичного виховання молоді), Положення Про допризовну підготовку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2000 р. № 1770 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, видача зброї (пневматичної, учбової, спортивної) та іншого військового майна Міністерством оборони України до середніх закладів освіти (шкіл) здійснюється органами постачання оперативних командувань через військові комісаріати відповідно до встановлених норм за умови надання відповідних документів.

Водночас безоплатна передача військового майна здійснюється відповідно до Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1282. Згідно із зазначеним Порядком безоплатну передачу окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна (крім озброєння та бойової техніки) можливо здійснити до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, за рішенням Міністра оборони України.

Разом з тим, макети стрілецької зброї на обліку Збройних Сил України не перебувають. У зв’язку з обмеженим фінансуванням Збройних Сил України можливості переобладнання бойових зразків стрілецької зброї у макети немає.

Тому, пропонується передбачити матеріально-технічне забезпечення навчального процесу предмета «Захист Вітчизни» в межах державного оборонного замовлення через органи постачання оперативних командувань і військові комісаріати.

Налагоджено взаємодію між загальноосвітніми навчальними закладами та військкомісаріатами у питаннях підбору педагогічних кадрів для викладання предмета, підвищення їх професійного рівня, проведення профорієнтаційної роботи серед молоді та її підготовки до збройного захисту держави;

Національним військово-історичним музеєм України започатковано практику проведення уроків з предмета «Захист Вітчизни», у тому числі з навчальною зброєю, для учнівської та студентської молоді у НВІМУ та його філіях (у 2015 році проведено понад 50 таких уроків, у 1 кварталі 2016 року — 6.

17 лютого ц. р. в музеї проведено засідання міської методичної секції викладачів предмету «Захист Вітчизни» професійно-технічних навчальних закладів м. Києва, а 25 лютого — міську методичну секцію викладачів суспільно-гуманітарного циклу. З метою організації уроків військово-патріотичного виховання молоді на базі музею для викладачів було організовано ознайомчу екскурсію експозицією музеєм та проведено показове практичне заняття зі збирання-розбирання автомата Калашникова, що проводиться в рамках музейного уроку «Захист Вітчизни» для школярів та студентів.

Розробляються теми уроків предмета «Історія України» у відповідності до вимог та програми МОН України з метою їх проведення на основі оновленої експозиції музею.

4. Міноборони всебічно сприяє проведенню Міністерством освіти і науки України Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), зокрема Всеукраїнських її етапів: «Джура — 2015: Гетьманська Україна» та «Джура — 2016: Хаджибейська Січ».

5. Організовано роботу щодо героїзації та увічнення пам’яті захисників України, для чого:

проводиться пошукова робота у секторах А, В та С АТО групами волонтерів під загальним керівництвом Національного військово-історичного музею України;

спільно з Мінрегіоном, іншими органами влади продовжується робота щодо вирішення проблемних питань створення Національного військового меморіального кладовища, яке має стати військово-меморіальним комплексом та місцем почесного поховання захисників Вітчизни;

ведеться робота щодо передачі погрудь Героїв України підполковників Могилки К.В. та Майбороди Д.О., виготовлених за сприяння Вінницької міської ради, до філії Національного військово-історичного музею України — музею Повітряних Сил
(18 листопада 2015 року Президент України Указом № 647/2015 присвоїв ім’я Дмитра Майбороди літаку Ан-26 (бортовий номер 35) 456 гвардійської бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України);

надається сприяння органам державної влади та органам місцевого самоврядування щодо встановлення в населених пунктах України пам’ятників, меморіальних дощок та пам’ятних знаків воїнам-учасникам АТО;

заохочуються представники творчої інтелігенції за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва. (У 2015 році Міністром оборони України народжено 9 таких митців, а художній керівник Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України Антонюк Д. Ж. (за музику до пісні «Ніхто крім нас») та письменник, драматург та кіносценарист, член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України Жолдак Б. О. (за повість «Укри») стали лауреатами премії Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва);

широко висвітлюються подвиги захисників України у засобах масової інформації

(інформація військово-патріотичного характеру розміщується та постійно оновляється на офіційному сайті Міноборони, у соціальних мережах «Facebook», «Twitter» та «Google+», а також на ресурсі «Youtube» та на сторінках друкованих органів Міноборони газеті «Народна армія», «Крила України», «Флот України»;

матеріали про героїчні вчинки військовослужбовців учасників АТО розміщується в системних рубриках газет «Голос України» та «Урядовий кур’єр» під назвами: «Герої в особах» («Голос України»), «Героям слава» («Урядовий кур’єр»);

друк, презентація Центральним друкованим органом МОУ «Народна армія» у військовому ліцеї імені І.Богуна та розповсюдження через бібліотечні системи і шкільні навчальні заклади України книги «Вклоняємось доземно українському солдату»; презентація книги військового капелана Андрія Зелінського «Соняхи. Духовність на час війни»;

01.03.2016 вийшла в ефір створена на базі Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України FM-радіостанція для заповнення проукраїнським контентом інформаційного простору зони проведення антитерористичної операції;

Центральною телерадіостудією МОУ підготовлено та розповсюджено:

24 тематичних кліпи та соціальних ролика, більшість з яких розміщувались на провідних українських телеканалах: «1+1», «Інтер», «Україна», «Перший Національний», «5 канал»,
«24 канал», «СТБ», «ICTV», «НТН», «112 канал».

(Найбільш рейтингові соціальні проекти:

— «Я — захисник. Я цим пишаюсь» YouTube (понад 65 тис. переглядів), Facebook (понад 110 тис. переглядів);

— «В єдності наша сила! Збройні Сили України» YouTube (понад 50 тис. переглядів), Facebook (понад 135 тис. переглядів);

— «Виборюючи Незалежність» YouTube (12 тис. переглядів), Facebook (близько — 80 тис. переглядів);

— «Твій тато захищає Батьківщину» YouTube (понад 80 тис. переглядів), Facebook (близько 110 тис. переглядів);

— «Легендарна 95-та бригада відпрацьовує рейд у тилу ворога» YouTube (понад 20 тис. переглядів), Facebook (близько 215 тис. переглядів);

— «25 бригада ВДВ. Десант гартований в АТО» YouTube (понад 60 тис. переглядів), Facebook (близько 170 тис. переглядів)

— «Широкий лан» — YouTube (понад 30 тис. переглядів), Facebook (понад 110 тис. переглядів);

50 випусків інформаційно-аналітичного тижневика «Захисник Вітчизни» (ефір на обласних телерадіокомпаніях України);

353 випуски інформаційної програми «Час Ч», які містили понад 1750 сюжетів (ефір на «Першому Національному»);

15 випусків програми «Будемо жити» (ефір на «5 каналі»);

13 випусків програми «Техніка війни» (ефір на «24 каналі»);

документальний фільм «Аеропорт» YouTube (понад 150 тис. переглядів), Facebook (понад 220 тис. переглядів);

документальний фільм «Рейд» YouTube (понад 200 тис. переглядів), Facebook (понад 300 тис. переглядів);

фільм «ВДВ. Рік війни»: ефір на ICTV (за даними каналу — понад 1млн. переглядів), на Громадське ТБ, Еспресо ТВ, YouTube (145тис. переглядів), Facebook (близько 150 тис. переглядів).

Телерадіокомпанією Міноборони «БРИЗ» створено та розповсюджено у мережі Інтернет 5 соціальних рекламних роликів (щодо військової служби за контрактом у ВМС ЗС України, військової служби за контактом у підрозділах морської піхоти ВМС ЗС України та щодо набору на Факультет ВМС Національного університету «Одеська морська академія»).

Система військово-патріотичного виховання повинна активно підтримуватися та посилюватися, заохочуватися і вдосконалюватися інститутами держави, громадськими об’єднаннями, засобами масової інформації. Необхідно в подальшому віднаходити форми і методи більш активного залучення до військово-патріотичної роботи всіх видів засобів масової інформації, відродження і пропаганди українських історичних військових традицій, героїко-патріотичного виховання в літературі, мистецтві та культурі.

Додаток 4

Співдоповідь

тимчасово виконуючого обов’язки начальника Управління

інформаційно-пропагандистського забезпечення Головного управління

морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України

полковника Філя Г.О.

«Військово-патріотична робота у Збройних Силах України»

Основні зусилля військово-патріотичної роботи спрямовані на формування в українському суспільстві героїчного образу військовослужбовців Збройних Сил України — учасників антитерористичної операції, які своїми мужніми діями забезпечують захист територіальної цілісності та незалежності Української держави

У рамках зазначеного у 2015 році:

організовано відкриття на базі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного багатофігурної композиції монументальної скульптури, а також 237 пам’ятних дощок, 33 пам’ятних стел, меморіалів та Алей Слави, на честь героїв АТО перейменоано назви 9 вулиць, 5 загальноосвітніх шкіл у багатьох населених пунктах України;

надано статус «Почесний громадянин міста» 14 військовослужбовцям Збройних Сил України;

присвоєно почесні найменування: літаку Ан-26 (бортовий номер 35)
456 гвардійської бригади транспортної авіації імені Дмитра Майбороди, літаку Ан-30Б (бортовий номер 86) 15 бригади транспортної авіації імені Костянтина Могилка, 90 окремому аеромобільному батальйону імені Героя України Івана Зубкова, 299 бригаді тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова;

спільно із навчальними закладами за місцем дислокації військових частин організовано проведення «Уроків мужності» (зустрічей) військовослужбовців — героїв — АТО із шкільною та студентською молоддю;

У 2016 році планується:

проведення спільно з громадською організацією «Громадський рух «За майбутнє» чисельних військово-патріотичних зборів молоді на базі та з використанням інфраструктури військових частин Збройних Сил України, під час яких планується відпрацювати низку елементів бойової підготовки, у тому числі проведення стрільб зі стрілецької зброї;

проведення військово-патріотичного заходу «Снайпер України» серед курсантів ліцеїв та коледжів з посиленою військовою та фізичною підготовкою, учнів професійно-технічних навчальних закладів України;

налагодження співпраці з регіональними друкованими виданнями щодо висвітлення об’єктивної інформації про діяльність Збройних Сил України та героїчні вчинки військовослужбовців Збройних Сил України.

Додаток 5

Співдоповідь

Голови Комітету з питань військово-патріотичного виховання,

шефської, воєнно-історичної роботи та зв’язків з молодіжними організаціями

ХАРЕЧКА Михайла Миколайовича

«Інформація щодо діяльності органів військового управління з питань військово-патріотичного виховання особового складу ЗСУ і молоді та висвітлення цих заходів у військових ЗМІ»

Військово-патріотичне виховання молоді — це активний процес системного, комплексного та всебічного впливу педагогів, державних і громадських організацій на свідомість, підсвідомість і поведінку особистості молодої людини, в тому числі і військовослужбовця, а також на психологію колективу в процесі їх життєдіяльності з метою формування у вихованців патріотизму, високих громадянських, моральних, професійних, соціально-психологічних, психічних і фізичних якостей, необхідних для успішного виконання у будь-яких умовах конституційного обов’язку щодо захисту України.

1. Події, які відбуваються в зв’язку з агресією Росії проти України, висвітлили ряд проблем з питань, як патріотичного, так і військово-патріотичного виховання на державному рівні, а саме:

— неспроможність протистояти потужному негативному інформаційно-психологічному впливу на свідомість громадян України та нав’язуванню чужих цінностей.

— відсутність підготовлених структур та дуже мала кількість підготовлених фахівців,спроможних організувати військово-патріотичну роботу;

— низький рівень фінансового забезпечення заходів військово-патріотичного виховання;

— низький відсоток в інформаційному просторі держави кінопродукції та друкованих матеріалів у ЗМІ патріотичного змісту.

— застарілість окремих форм та методів військово-патріотичного виховання.

В 2015 році великий крок вперед зробила Держава на зустріч військово-патріотичному вихованню молоді.

1. Указ президента України Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді№ 334/2015 від 121 червня 2015 року

2. Наказ МОН України від 16.06.2015 № 641 Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичні рекомендації ,щодо національно-патріотичного виховання у навчальних закладах.

3. Указ Президента № 580/2015 Про стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки.

Міністерством оборони України з метою підтримання діяльності громадських організацій військово-патріотичного напрямку, надавалась організаційна, методична та матеріально-технічна допомога в проведенні Військово-патріотичних заходів (згідно плану) відповідно до реалізації програми «Патріотичне та моральне виховання молоді» та Указу Президента України від 16.06.2015 № 334.

Проведені заходи — це налагодження ефективної взаємодії Міністерства оборони України з інститутами громадянського суспільства.

На останньому розширеному засіданні Комітету, де були запрошені представники багатьох Міністерств обговорено нагальні питанні, котрі треба робити вже, зокрема:

1. Створити Центри військово-патріотичного виховання дітей та молоді,як основний орган управління процесом патріотичного виховання.

2. Налагодити взаємодію між загальноосвітніми навчальними закладами та військовими комісаріатами у питаннях підбору педагогічних кадрів для викладання предмета ВНЗ, підвищення їх професійного рівня ,проведення профорієнтаційної роботи серед молоді та її підготовки до збройного захисту Держави.

3. Готувати учнівську та студентську молодь до контрактної служби.

4. Залучити учнівську та студентську молодь ,громадськість до догляду та впорядкування меморіальних комплексів, могил загиблих воїнів.

5. Активізувати в навчальних закладах ,військових часинах ЗСУ та інших військових формуваннях створення та діяльність музеїв бойової слави, роботу пошукових загонів та груп.

6. Налагодження шефської роботи підприємств, установ, закладів з військовими частинами ЗСУ та іншими військовими формуваннями, а також з ветеранами війни, праці, людьми похилого віку.

7. Залучити офіцерів військових частин, воїнів АТО, до проведення навчальних занять у школах із військової підготовки.

8. Вдосконалити нормативно-правову базу національно-патріотичного виховання в межах Міністерства оборони України та Міністерства освіти та науки України.

9. Провести експертизу діючих відомчих та регіональних програм, планів і окремих заходів військово-патріотичного напрямку.

10. Доопрацювання концепції допризовної підготовки.

11. Розробити план спільних заходів для підняття престижу Армії за рахунок військово-патріотичного духу молоді: Міністерство оборони України — Освіти та науки України — Міністерство молоді та спорту України :-ТСО.

11. Співпрацю (а не конкурування) усіма громадськими об`єднаннями з військово-патріотичним напрямком та виконання спільного плану Міноборони, Стратегії та концепції, про типове положення координаційної ради.

12. Створити Асоціацію військового патріотизму між всіма громадськими організаціями та клубами військово-патріотичного напряму.

13. У видах ЗСУ створити координаційні ради з питань військово-патріотичного виховання особового складу та допризовної молоді, організації військово-шефської роботи. До складу рад включити (за згодою) представників місцевих органів влади, Управлінь освіти, культури, молоді та спорту і туризму, ТСОУ, ветеранських, науково-просвітницьких та інших громадських організацій, засобів масової інформації спортивних, військово-спортивних об`єднань, клубів.

10.Фінансування ГО — бюджетні кошти на військово-патріотичні заходи.

Це лише невеликий перелік конкретних кроків на шляху формування ефективного механізму кардинального покращення військово-патріотичного виховання в нашій Державі.

Система військово-патріотичного виховання повинна активно підтримуватися та посилюватися, заохочуватися і вдосконалюватися інститутами держави, громадськими об’єднаннями, засобами масової інформації. Необхідно в подальшому віднаходити форми і методи більш активного залучення до військово-патріотичної роботи всіх видів засобів масової інформації, відродження і пропаганди українських історичних військових традицій, героїко-патріотичного виховання в літературі, мистецтві та культурі.

Додаток 6

Тези виступу

на засіданні ГР при МОУ 31.03.2016 року

Пустовія І.С., експерта Комітету № 8 ГР при МОУ

(голова молодіжного крила ВГО «За майбутнє» в м. Фастів Київської області)

Вірність Україні є невід’ємною ознакою національного свідомого громадянина. Готовність захищати Україну є невід’ємною ознакою справжнього відданого українського патріота.

З початку створення незалежної Україні існують проблеми соціально-економічного становища українського суспільства, зниження рівня життя більшості населення, його розшарування, знецінення традиційних моральних норм і цінностей, пропаганда бездуховності, насильства, невизначеність в оцінці подій історичного минулого українського народу. Рівень масової культури досить низький. Порівняно з початком 90-х років скоротилася кількість молоді, що займається фізичною культурою та спортом. За даними Міністерства охорони здоров’я України сьогодні близько 50 % шкільної молоді має рівень фізичного розвитку нижче середнього, 80 % учнів старших класів курять, вживають алкоголь, а деякі й наркотики. Збільшуються обсяги зовнішньої трудової міграції. Рівень злочинності та правопорушень серед молоді зріс у 1,5 рази порівняно з початком 90-х років.

На наших очах почало виростати покоління молодих людей позбавлених почуття національної гідності, гордості, якому насаджується безкультур’я, нівелюється совість, деградується мораль, честь, справедливість та меркантилізм, манкурство. За висловом заслуженого учителя України, ветерана війни і праці Петра Щербаня, в державі «відбувається процес деморалізації, дебілізації і денаціоналізації сучасної молоді, яка втрачає не тільки національне, а й людське обличчя». Ці проблеми є серйозними загрозами національній безпеці України.

І це є продукт саме антиукраїнської влади. До 2014 року в Україні з боку державних органів влади розвиток національно-патріотичного, а особливо військово-патріотичного виховання молоді всіляко ігнорувався, а іноді і відкрито придушувався. П’ята колона знала, що саме потрібно знищувати першим, щоб захопити Україну військовим вторгненням. В державі виник основний чинник для зниженні військово-патріотичного виховання і створення інформаційної зневаги, утискання, а в подальшому і в фактичному скороченні ЗСУ — це політичний лозунг влади — «Україна не буде не з ким воювати, тому нам не потрібна армія». І це було зроблено навмисне, так як саме військові є першими справжніми патріотами, які за родом своєї діяльності будуть першими зі зброєю захищати Україну. А гідну зміну військовим готують керівники ВП клубів і інших патріотичних організаціях, та самовідданні вчителя з допризовної підготовки.

Не забуваймо про меч, учімося міцніше тримати його в руках. ...

Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому оралові можливість
зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами...

Симон ПЕТЛЮРА (Військовий діяч, Головний Отаман УНР, Голова Директорії, 1877 — 1926)

Підготовка та виховання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах вступити на захист територіальної цілісності та незалежності України — це є головна мета військово-патріотичного виховання.

Можливо хтось із прихильників тих часів скаже, що було розроблено багато державних програм, видано указів і розпоряджень стосовно патріотичного виховання молоді, але це фактично було на папері в високих кабінетах, а на місцях було лише те, що ініціювали активісти. І це підтверджують данні опитування проведеного Українським центром економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова у 2007 р на запитання «Чи вважаєте Ви себе патріотом України?» 44,2 % респондентів відповіли «так», 35,6 % «скоріше так», 9,7 % «скоріше ні», 4,3 % «ні», 6,2 % «важко відповісти». Згідно результатів соціологічного опитування серед молоді, зокрема випускників загальноосвітніх навчальних закладів, що проводилося фондом «Демократичні ініціативи» у кінці 2008 року тільки близько 30 % опитаних школярів вважає, що головне, що об’єднує населення України у єдину націю це патріотичні почуття громадянина України. За даними Державного інституту розвитку сім’ї та молоді майже 30 % українських студентів планують назавжди залишити Україну після навчання, а ще 25% хотіли б поїхати на заробітки за кордон.

Зокрема згідно соціологічних досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України щодо проблем вдосконалення військово патріотичного виховання із 339 опитаних респондентів — офіцерів Збройних сил України, які безпосередньо відповідають за стан вихованням підлеглих, жоден не оцінив рівень своїх знань про теоретико-методологічні засади ВПВ як високий; лише 99 з них (29,2%) вважають його вище середнього, а основна частина — 195 респондентів (69,9%) вважає його середнім (57,5%) і нижче середнього (12,4%). У зв’язку з цим 79,6% офіцерів вважають необхідним підвищення ефективності ВПВ у військових частинах (підрозділах), 18,6% — швидше так, ніж ні, і лише 0,9% — ні.

В загальноосвітніх закладах почалося скорочення уроків допризовної підготовки. Були вилучені всі навчальні макети озброєння, ліквідовані класи початкової військової підготовки, занепали шкільні тири. Всеукраїнська громадська організація ТСО України теж відчула негативний вплив антиукраїнської влади, в результаті чого було ліквідовано багато ефективних осередків початкової військової підготовки, розпродана велика частина матеріальної бази організації, втрачені кваліфіковані кадри. Все це створило негативний стан підготовки вже тепер дорослих чоловіків, що сильно відобразилося під час останніх хвиль мобілізації.

Основними діючими ініціаторами впровадження військово-патріотичного виховання залишились громадські організації. Які завдяки фанатичному ставленню до ВП вихованню їх керівників ще існують і приносять ефективні результати, хоча знаходяться лише на самофінансуванні.

Але їх мало залишилося, бо третина з них ліквідувалися в зв’язку з неможливістю боротися з байдужістю державної і місцевої влади. Так станом на 2013 рік в Україні офіційно діють лише 41 військово-патріотичний клуб та 20 військово-спортивних на 490 районів і 460 міст. Середня кількість вихованців ВП клубу десь до 40 осіб, а кількість молоді в Україні — близько 15 млн. Навіть військова освіта має лише 2 військових ліцеї і 14 ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою на 25 областей України.

В зв’язку з російсько-терористичною війною, що привело до попиту військових і потребі в обороні країни з 2014 року в Україні офіційно вже зареєструвалися 24 військово-патріотичних клуби, що є позитивною тенденцією, але ще поки незначною в межах країни. Звичайно в деяких всеукраїнських патріотичних ГО є теж осередки з військовою підготовкою, а деякі громадські ініціативи взагалі не оформлюються.

Але як бачите це дуже слабкі сили для того щоб на сьогодні охопити більшу частину молоді і принести реальні зміни в національно-патріотичному вихованні України.

За результатами дослідження, яке було проведено на замовлення Міністерства молоді та спорту України та фінансової підтримки установ ООН в Україні — членів Робочої групи ООН з молоді, зокрема Фонду народонаселен​ня ООН (UNFPA), Програми розвитку ООН (UNDP), Дитячого фонду ООН (UNICEF), програми Волонтери ООН (UNV) та офісу Координатора системи ООН:

91% опитаних вважають себе українцями за національністю, 6% вважають себе росіянами, 1% — пред​ставником іншої національності, 4% опитаних важко визначитися з цього питання (можна було обрати кілька відповідей на це запитання).

81% опитаних представників української молоді зазначили, що пишаються тим, що вони є громадянами України. Не пишаються українським громадянством 8%, а близько 11% опитаних не змогли відповісти на це запитання.

26% респондентів готові захищати свою країну із зброєю в руках у разі, якщо їх мобілізують або виникне нагальна необхідність (серед чоловіків таких 34%, серед жінок 17%). Ще 3% опитаних вже брали або беруть участь у військових діях.

44% опитаних представників української молоді хочуть жити в Україні і не планують емігрувати. Ще 38%, можливо, хотіли б повчитися або попрацювати закордоном якийсь час, але потім поверну​лися б до України.17% молодих людей хотіли б емігрувати з України — 4% планують це зробити най​ближчим часом, 13% шукають відповідні можливості. Загалом 69% молодих людей вважають, що держава повинна вживати хоча б один тип нижчеперерахованих заходів, спрямованих на виховання національно-патріотичної свідомості дітей та молоді, зокрема:

•​ виховувати почуття патріотизму з дитячого садка (44%),

•​ підвищувати авторитет армії в суспільстві (створювати позитивний образ військовослужбовця) (32%),

•​ організовувати літні табори (28%),

•​ створювати національно-патріотичні гуртки, організації, клуби (25%),

•​ проводити військово-спортивні ігри (23%),

•​ Розвивати молодіжні організації патріотичного спрямування (22%),

•​ створювати та демонструвати більшу кількість національно-патріотичних фільмів, розповсюд​жувати художню літературу національно-патріотичної тематики (22%),

•​ сприяти появі більшої кількості тем національно-патріотичної спрямованості в ЗМІ (22%),

•​ фінансувати заходи національно-патріотичної спрямованості (20%),

•​ розвивати молодіжні громадські організації патріотичного спрямування (18%).

Саме популяризація і розвиток громадських організацій, що займаються військово-патріотичним вихованням є першим і дуже суттєвим кроком для збільшення рівня національно-патріотичної свідомості і готовності громадян України стати до лав ЗСУ. Саме в таких організаціях є кваліфіковані самовідданні військовій справі виховники для патріотичних дітей та молоді. Саме з цих організацій вихованці і деякі керівники першими добровольцями пішли на захист України в 2014 році.

Наразі ці клуби і організації розпочали процес об’єднання і консолідації зусиль на втілення в життя стратегії і концепції національно-патріотичного виховання України і новоствореної концепції військово-патріотичного виховання. І це є пріоритетним питанням національної безпеки, так як війна з російсько-терористичними загарбниками ще не завершилися. А вони в протилежність нам на окупованих територіях сконцентрували зусилля на антиукраїнському вихованні дітей та молоді і підготовки їх до військової агресії проти інших регіонів України.

Тому на даний момент для забезпечення національної безпеки України необхідна співпраця всіх державних органів влади з громадськими ініціативами в напрямку військово-патріотичної підготовки молоді. І тут першочерговою виступаю саме співпраця МО ЗСУ із ВПК.

Потреби:

•​ відсутність навчальних приміщень для проведення занять з початкової військової підготовки;

•​ відсутність в ВПК матеріальної бази, а особливо навчальних макетів озброєння, наглядних навчальних засобів, військового спорядження для занять і таборувань.

•​ відсутність можливості займатися стрілецькою підготовкою і практичними стрільбами;

•​ ускладнення в співпраці з військовими частинами для проведення ВП заходів (навчань, стрільб, проведення парашутної підготовки, вишколів, таборувань, вивчення військової техніки і її керування);

•​ та інше.

Пропозиції ВП клубів:

•​ залучення вихованців і інструкторів до проведення навчальних заходів різного спрямування спрямованих для підготовки молоді шкільного і студентського віку в програмі початкової військової підготовки;

•​ залучення вихованців і інструкторів до проведення заходів, щодо популяризації військової служби в ЗСУ;

•​ залучення вихованців і інструкторів до проведення меморіальних заходів присвячених загиблим воїнам ЗСУ;

•​ підготовка вихованців (на конкурсній основі) до вступу в військові ліцеї та вищі навчальні заклади;

•​ підготовка вихованців (на конкурсній основі) до проходження школи молодших офіцерів;

•​ підготовка вихованців до служби за контрактом в ЗСУ (за спеціалізацією);

•​ підготовка вихованців (на конкурсній основі) до інструкторської роботи під час служби в ЗСУ;

•​ підготовка вихованців до готовності організовувати територіальну оборону в своєму регіоні.

У цих умовах постає необхідність розв’язання на державному рівні найгостріших проблем, пов’язаних з вихованням патріотизму та формування національної свідомості населення України як основи консолідації суспільства і зміцнення держави.

Але особливу увагу потрібно приділяти саме молоді. Патріотичне виховання молоді сьогодні є одним з найголовніших пріоритетів гуманітарної політики в Україні, важливою складовою національної безпеки України.

Не питай, що твоя батьківщина може зробити для тебе, — спитай, що ти можеш зробити для своєї батьківщини (Джон Кенеді).

Додаток 7

Тези виступу

члена Правління ГР при МОУ

Чижмаря Юрія Івановича

на засіданні ГР при МОУ 31.03.2016 року

Більше двох років ТСО України проводить військово-патріотичну роботу та роботу з сприяння територіальній обороні. Протягом 2014 року і першої половини 2015 року наше новоутворене в системі ТСОУ управління саме ставило перед собою цілі та досягало їх, виходячи з швидкоплинної обстановки в країні.

Силами управління військово-патріотичної роботи та сприяння територіальній обороні в умовах загрози цілісності держави у 2014-2015 роках було організовано десять мобільних інструкторських груп, які провели навчання мобілізованих солдатів і офіцерів на загальновійськових полігонах. Всього було задіяно 40 висококваліфікованих інструкторів з тактичної та бойової підготовки, які провели підготовку 14 тис. солдат та офіцерів ЗСУ. Зокрема активна робота велась на полігонах Старичи, Широкій Лан, Десна, Гончарівське, Новомосковськ та ін., за що управління має багато подяк від командирів підрозділів ЗСУ. Крім того, окремі групи інструкторів здійснювали підготовку батальйонів та рот розвідки, підрозділів морської піхоти та підрозділів спеціального призначення безпосередньо в зоні проведення АТО.

Протягом вказаного періоду часу фахівцями управління було проведено вишколи та польові навчання з територіальної оборони у м. Києві, Чернігові, Кіровограді, Харкові, Полтаві, Одесі, Дніпропетровську, Маріуполі, Ужгороді. За співпраці з військовими комісаріатами та партнерськими громадськими організаціями до заходів з розбудови територіальної оборони вдалося залучити близько 1 тис. громадян України тільки в Києві і Київський області. Тільки в м. Києві та Київський області в навчаннях, які були проведені в серпні прийняли участь 200 чоловік, в листопаді в навчаннях «Рубіж» — 400, у березні в навчаннях «Тризуб» — 450.

Завдяки співпраці управління з управлінням територіальної оборони Генерального Штабу Міністерства оборони України підготовлено інструкцію з формування загонів територіальної оборони в районних військових комісаріатах, яка вже доведена до військових комісарів.

Управлінням була створена школа підготовки операторів безпілотних летальних апаратів. Нашими фахівцями була розроблена система та методика викладання курсів з топографії, аеродинаміки, управління БПЛА. Створені різні зразки та модифікації БПЛА. У школі пройшли навчання більш ніж 200 операторів БПЛА з різних підрозділів ЗСУ та Нацгвардії України.

Для студентів навчальних закладів та решти зацікавлених громадян було проведено 40 занять з тактичної медицини, що дозволило передати базові знання екстреної медичної допомоги 900 українцям.

В управлінні, є області, в яких робота ведеться дуже добре — це Чернігівська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Харківська, Одеська, Полтавська, м. Київ, м. Маріуполь. Є області, діяльність в яких ми би хотіли бачити більш ефективною — це Закарпатська, Львівська, Чернівецька, Житомирська, Волинська, Івано-Франківська, а є окремі області, в яких робота управління не ведеться зовсім через відсутність заступників.

Можна з впевненістю стверджувати, що тільки завдяки роботі управління військово-патріотичної роботи та сприяння територіальній обороні структура ТСОУ має ті результати, якими вона може прозвітувати. І хоча на початках Головою ТСОУ виділялись незначні кошти для роботи, вже 2 роки всі працівники управління працюють на громадських засадах, а діяльність управління здійснюється на залучені благодійні кошти.

Знаковою подією стало підписання Спільного плану невідкладних заходів, спрямованих на налагодження взаємодії у питаннях національно-патріотичного виховання допризовної молоді та популяризації військової служби, затвердженого 21.08.15 р. Міністром оборони України Полтораком С.Т. і погодженого з Міністерством культури України, Міністерством освіти і науки України, з Міністерством інформаційної політики України та Товариством сприяння обороні України.

З серпня 2015 року наше управління активно включилося у виконання пунктів Спільного плану, в яких ТСОУ було визначено як відповідального за виконання. Зокрема, заступником начальника управління по Дніпропетровській області проводяться курси для викладачів військово-патріотичної виховної системи «Сокіл-Джура». Від вересня 2014 р. в Дніпропетровській області, за сприяння ВПР СТО, в заходах з підготовки та проведення відбіркових та обласних змагань гри «Сокіл-Джура» в районах області та районах м. Дніпропетровськ взяли участь більше ніж 5200 чол. шкільного юнацтва. Були проведені вишколи та семінари для виховників і старшин гри у м. Дніпропетровськ, в Петропавлівському районі Дніпропетровської області, м. Новомосковськ, Васильківському та Покровському районах Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, м. Нікополь, м. Дніпродзержинськ, м. Верхньодніпровськ, в Царичанському районі Дніпропетровської області. Всього пройшли вишколи 300 вихователів і старшин.

За сприяння заступника управління по м. Червоноград в місті створено Червоноградський відокремлений підрозділ ГО «Молодіжний клуб Джура».

У всіх областях заступниками систематично проводились заняття та організаційно-масові заходи з дітьми та учнівською молоддю в формі змагань, зборів, ознайомлення зі зразками штатної зброї Української армії, зокрема в усіх областях, де працюють фахівці управління, учнівська молодь приймала участь в міських та обласних змаганнях «Сокіл», «Хортинг», «Джура». В Кіровограді 7 студентських команд та працівники кіровоградського управління приймали участь у військово-спортивній грі «Захисник України». Фахівці управління брали безпосередню участь у організації та проведенні уроків предмету «Захист Вітчизни» в ЗОШ м. Маріуполь, Сокаль, Вінниця, Ужгород, Кіровоград та ін.

В м. Кіровоград спільно з відділом освіти створено 2 опорні учбові пункти в кожному з районів міста на базі шкіл, в яких проводяться заняття з Начальної військової підготовки всіх школярів міста згідно графіку.

Були проведені військово-польові збори для студентської і учнівської молоді у містах Кіровоград, Червоноград, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Полтава, Маріуполь, Чернігів, Ужгород, Чернівці.

В контакті з місцевими органами державної влади та освіти члени управління брали участь в проведенні мітингів-реквіємів на вшанування Героїв Небесної Сотні, благодійної акції «З вірою в серці», організовували зустрічі з воїнами-учасниками АТО дітей та учнівської молоді.

На базі ЦК ТСОУ, Маріупольського та Закарпатського ТСО створені стаціонарні виставки «Народна війна», в яких проводяться екскурсії для учнів ЗОШ, на яких вони знайомляться з етапами боротьби за незалежність України та отримують достовірну інформацію про окупаційні періоди в історії нашої держави.

Заступником начальника управління по Чернігівській області був заснований і проведений загальноукраїнський конкурс дитячого малюнку «Національна гвардія — гордість України». За результатами конкурсу було випущено серію поштових листівок із зображеннями малюнків переможців.

Тверезо аналізуючи проведену роботу, вважаємо виконаною її на 35%, бо тут ми ще більше вперлися в стару костну радянську систему ДТСАФ, яка, не маючи підтримки провідної ролі партії, не здатна виконувати поставлені виконавчою владою задачі.

Тому я, як начальник найбільш важливого для виконання статутних завдань управління, беру на себе сміливість і прошу міністра оборони забезпечити контроль за діяльністю найбільшого в Україні оборонного товариства і виконанням ним всіх пунктів Спільного плану, за які ТСОУ відповідальне.